Читать «Бандерівка» онлайн - страница 25

− На, мала, погрійся! А то зовсім змерзла! Бери кажу! — інший чоловік років тридцяти п'яти протягнув їй величезні шкіряні рукавички.

− Дякую! Звідки ви?

− З Одеси.

− Коли приїхали?

− У неділю вранці. Я не один. Діяли в режимі самоорганізації, єднались через соціальні мережі. Нас чоловік сорок.

Повз проходив похилий чоловік, зупинився, деякий час він дивився на Богдану і слухав, потім приклав руку до грудей і сказав:

− Дякую за те, що ви робите! — і пішов геть.

Богдана відчула, що ще трохи і вона розплачеться. Незнайома їй до цього гордість за свою маленьку жебрацьку країну, за свій волелюбний народ, готовий голодувати й мерзнути заради справедливості, хвилею піднялась з грудей і зупинилась каменем у горлі. Вона бачила в їхніх спокійних посмішках тверду волю й рішучість стояти до кінця. І якщо б хтось зараз сказав їй, що вони приїхали сюди заради грошей, що цей блиск в очах проплатили , вона б розвернулась і плюнула б в обличчя тій людині. Плюнула б зі смаком, від душі. Щоб він відчув цю гіркоту, яку люди мовчки накопичували в собі роками.

Богдана зняла сюжет, змерзла, скандзюбилась й убігла. А вони залишились стояти там. Цілодобово, тижнями, місяцями, з рівними спинами.

Увечері після роботи Богдану зустрів Саша. Поки вони вечеряли, вона, не замовкаючи ні на хвилину, розповідала йому про сьогоднішній день. Він уважно слухав, а коли стало вже зовсім пізно, проводив її додому до під'їзду. Вона піднялась, почекала, поки він піде, переодягнулась і поїхала ночувати на Майдан. Саша б їй не дозволив, але він знав, що вона саме так і зробить.

* * *

− Як ти думаєш, одружуватись у такий час нормально?

− Кохання найсильніший засіб проти війни. Тільки любов перемагає агресію.

− Хм, — задумалась Богдана. — Ти про агресію Беркута?

− Не тільки, агресію з обох сторін. Мітинг давно перестав бути мирним.

− Але ж ця війна за правду!

− Кровопролиття веде тільки до ще більшого кровопролиття. Внаслідок цього здобуваємо попелище та тих озлоблених, хто вижили, які будуть за звичкою продовжувати ціною власного життя відстоювати свої позиції .

− Не буває революції без крові. На жаль, це її неминуче доповнення .

− Ну чому ж. Адже були Ганді й Мартін Лютер Кінг. І вони перемогли.

Наприкінці грудня Сашко й Богдана подали заяву до РАЦСу. Україна вирувала акціями протесту. Вогнища розросталися всією країною, і ось уже в багатьох українських містах виросли свої майдани. Створювались усе нові об'єднання й угруповання, які воювали між собою: тітушки, автомайданівці, які влаштовували пікети під маєтками політиків; антимайданівці, які проводили концерти в підтримку чинної влади; самооборона Майдану. Від кількості новин голова йшла обертом. Про Україну говорили в усьому світі, голлівудські зірки записували звертання в підтримку українців. Їх дивились в Інтернеті зі сльозами на очах. Адвокати вперше за всю історію країни організували власну акцію протесту, заявивши, що в Україні немає незалежного суду і вони позбавлені можливості повною мірою виконувати свої обов'язки. Студенти оголошували голодовки. Прокатилася хвиля арештів та нападів на журналістів. Ночами хтось проходився битою по машинах активістів, припаркованих біля під'їздів. Країна жила з підступаючим клубком до горла, от-от обіллється сльозами, ні то від образи, ні то від гордості за своїх.