Читать «Бандерівка» онлайн - страница 10

— Маносе, час уже забути вчорашнє. Таке може трапитись з кожним. Якщо потрібна якась допомога, ти скажи.

Вони зовсім не були близькими. Тиждень співжиття не зробив їх друзями й навіть товаришами. Обидва були інтровертами, спілкувались переважно за необхідністю. Кожний сидів за своїм ноутбуком, малював ескізи й говорив, тільки щоб замовити піцу, порадитись щодо дизайну чи обговорити поточні квартирні питання.

— Маю проблему та не знаю як її вирішити , — сказав грек понуро. Виявилось, що він носив з собою всі гроші, які в нього були на навчання, їжу та квиток назад. І грабіжники, забравши готівку, залишили його взагалі без коштів. Родичі з Греції, на жаль, були бідні та не могли йому нічого вислати.

— Чому ти не залишав гроші в кімнаті?

Манос мовчав.

— Ти не довіряв мені, — зрозумів Саша, — Скільки тобі треба? Про яку суму йде мова?

Він пішов до найближчого банкомату та зняв свої заощадження.

Грек був не в тій ситуації, щоб відмовлятись із ввічливості.

— До мене давно ніхто не ставився так безкорисно , — сказав він. — Світ повний добрих людей, але помічаєш це, лиш коли вскочиш у халепу. Компенсація за хвилини відчаю, коли ти проклинаєш Бога й не віриш у нього. А в такі хвилини починаєш вірити.

Манос сором'язливо усміхнувся, його очі вперше за час знайомства дивились прямо на Сашу.

— Бог тут ні до чого. Це люди. Є сволота, є нормальні. І в житті головне — навчитись розпізнавати тих та інших.

Грек мотнув головою.

— Тобі здається, що це все випадок. Те, що люди не можуть усвідомити або побачити, вони відносять до збігу обставин, тому що неможливо зрозуміти чи побачити Бога. Як неможливо побачити любов своєї матері, але ти точно знаєш, що вона є.

Грек виявився філософом. Сашко не сперечався з ним, він мовчки слухав і пив своє пиво. Лондонських вечорів лишалось мало, а вільних від занять ще менше. Він розумів, що з приїздом у Волгоград вони будуть здаватися йому вже нереальними й далекими. І він дихав повними грудьми, намагався запам'ятати свої відчуття, роздивитись усі дрібниці навколо. І під ламаній англійській грека він відчував, як до нього повертаються спокій та врівноваженість і все ж, незважаючи ні на що, впевненість у майбутнє.

Саша повернувся додому після прогулянки на Фрунзе й одразу ж ліг спати. Сон був міцним та освіжав. Уранці він прокинувся бадьорим, відкрив навстіж вікно на кухні і стояв біля нього, пив чай. Голим торсом він відчував легку прохолоду з вулиці, яка ще не була нагріта сонячним промінням.

* * *

Богдана придумала, чим зайняти вільний час, який так несподівано у неї з'явився. Вона вирішила навчитись малювати. Подруга з роботи купила їй мольберт, пензлі, полотна та фарби. І ось уже декілька днів ранок Богдани починався з яскравих широких штрихів. Картини вона малювала абстрактні. На них були марсіанські пустелі, котячі сни, бризки, переливчасті кольори й легкі мрії. Потім вона змивала з обличчя й рук фарбу, обідала та виходила на милицях на подвір'я до лави під липою. Там у затінку вона читала, іноді переривалась для балачок з матусями, які гуляли з дітьми, чи з бабцями-сусідками, котрі постійно жалілись на все. Вечорами до неї забігали подруги й привозив їжу батько. Ще рятував Інтернет перед сном і невеликі завдання з роботи.