Читать «АТО. Історії зі Сходу на Захід» онлайн - страница 28

– Так гарно, – сказала вона, навіть не подивившись на стіни...

Мені здається, що за два дні вона стала мені найкращою подругою. АТО - це чудова можливість щось втратити для того, щоб знайти щось цінніше.

* * *

– Можливо, замовимо ще щось? – промовила Ксюша, яка майже допила свій гарячий шоколад.

– Тут же смачний пудинг, – сказала Ангеліна.

– А я вже наївся. Шкода, тут м’яса нема.

– Час би стати вегетаріанцем, як я, – посміхнулася Ксюша. – До речі. Не хотіла перебивати Ліну, але я дещо зрозуміла. Ти на початку розповіді казала щось про хабарі. Ніби ти їх відкладала на ремонт чи щось таке?

– Так. Були часи.

– То ясно, чому снаряд попав саме у твою квартиру! У неї погана карма. Порошенко навчить усіх жити по-новому.

Усі засміялися.

– Тільки чому в маєток Єфремова нічого не попадає? – зауважила Ангеліна.

– Він чесно вкрав, – сказав Толік.

– А мені цікаво, що ти робив після лікарні? Як опинився тут? – спитала Ангеліна, і Толік продовжив свою розповідь.

* * *

Я починав вірити в долю. У Кривому Розі я обходив кілька співбесід і мені завжди відмовляли. У Києві я випадково натрапив на вакансію великої ІТ-фірми. Відразу ж подзвонив по телефону, і мені призначили співбесіду на наступний день. Вона мала відбуватись англійською. Хоча я закінчив школу іноземних мов і часто дивився фільми в оригіналі, співбесіда вселяла в мене страх. Наступного дня мені неймовірно щастило. На дорогах завжди горіло зелене світло. Дівчата посміхалися мені. Люди були привітними. А співбесіда пройшла, як на мене, дуже вдало. Вийшовши з фірми, я пішов подивитися кілька квартир. І знову мені пощастило. Перша ж квартира виявилася дуже гарною й за адекватною, як для Києва, ціною. Хоча розміщувалась вона на Лісовій, а для її оренди мені все одно довелось знімати депозит у банку.

– Вам справді пощастило. Квартира щойно з’явилася. Такі помешкання довго не залишаються пустими, – нахвалювала квартиру ріелтор.

Уже увечері я перевіз до помешкання свої речі. З вікна шістнадцятого поверху було видно Дніпро й багатоповерхівки. Це було прекрасно. Єдине, що порушило мій спокій першої ночі, – феєрверки. Коли я почув перший вибух за вікном, то різко підскочив, а серце стиснулося в клубок. Я вибіг до коридору, простояв там близько хвилини. А потім обережно підійшов до вікна й різко виглянув з нього. Побачив на небі вогні й заспокоївся. Хоча перед тим добряче вилаявся. Добре, що мого переляку ніхто не бачив.

Уже наступного дня мені подзвонили з фірми й сказали, що за результатами співбесіди я прийнятий на роботу. Я не міг повірити. Тепер я працюю на відому ірландську ІТ-фірму, про яку чув багато хорошого. У мене буде шеф – ірландський мільярдер, а співробітники – найкращі спеціалісти у своїй сфері. А зарплата дозволятиме не економити. Катя завжди мріяла про те, щоб я отримував стільки грошей. Вона б швидко знайшла їм застосування. Але я чітко вирішив, що буду відправляти максимальний відсоток на армію.