Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 67

Фіона, старша сестра, нагадує:

— Але ж вони вбили нашу маму.

— Очевидно, що вбили, але в її вбивстві нікого не звинуватять. Проведуть розслідування, залучать експертів і все таке, а зрештою зійдуться на тому, що вона потрапила під перехресний вогонь. Винним зроблять вашого батька, звинуватять його в тому, що почав перестрілку.

Сюзанна, молодша сестра, заперечує:

— Але ми говорили з татом, пане Руд. Вони міцно спали, коли в будинку щось загуркотіло. Він подумав, що їх грабують. Ухопив пістолет, вибіг у хол, а побачивши в темряві постаті, — упав на підлогу. Хтось вистрілив першим, лише тоді він відповів пострілом. Він каже, що пам’ятає, як мама закричала і кинулася в хол подивитися, що з ним.

— Йому дуже пощастило, що він вижив, — кажу я. — Вони ж застрелили двох собак, так?

— Хто ці покидьки? — знесилено питає Томас.

— Поліцейські, хороші хлопці.

Тоді я розповідаю їм історію свого клієнта Сонні Верта, про танк в його вітальні і про виграний позов. Пояснюю, що наразі подати цивільний позов — єдине, що вони можуть зробити. Їхньому батьку висунуть обвинувачення, його притягнуть до відповідальності, а коли нарешті з’ясується вся правда — і я запевняю їх, що ми викриємо геть усе — Сіті доведеться з нами домовлятися. Їхня кінцева мета — не допустити, щоб їхній батько опинився за ґратами. Про справедливе покарання за те, що сталося з їхньою матір’ю, їм доведеться забути. Цивільний позов, поданий, звісно, хорошим адвокатом, гарантує більш вигідний перебіг подій. Покривання вже запущено в дію — наголошую кілька разів.

Вони щосили намагаються слухати, але зосередитися не можуть. Хіба можна їх звинувачувати в цьому? Обидві жінки плачуть, Томас не може говорити, тож розмова закінчується.

Зараз мені час пригальмувати.

5.

Відспівування Кетрін Ренфро не закрили для громадськості, тож я без запрошення прибув до методистської цервки за лічені хвилини до початку. Відшукав сходи, піднявся на балкон і сів у напівтемному приміщенні. Тут, нагорі, я один, та загалом у храмі повно людей. Розглядаю натовп унизу: всі білі, усі представники середнього класу, усі не можуть повірити, що в їхніх друзів, на яких були самі піжами, сім разів вистрелили поліцейські.

Хіба подібні безглузді трагедії не можуть повторюватися в інших частинах міста? Ці люди твердо вірять у закон і правопорядок. Вони свідомо ходять на вибори і хочуть суворих законів. Вони вважають, що загони спецпризначення необхідні для боротьби з тероризмом і наркотиками. Як же таке могло статися?

На церемонії відсутній Дуґ Ренфро. Як написали в учорашній «Кронікл», йому щойно висунули обвинувачення. Він все ще у шпиталі, але потроху одужує. Він благав лікарів і поліцейських дозволити йому піти на похорон дружини. Лікарі сказали «звичайно», поліцейські сказали «в жодному разі». Він становить загрозу суспільству. Жорстокий побічний ефект цієї трагедії — до кінця життя над Дуґом тяжітиме ота начебто причетність до торгівлі наркотиками. Більшість із цих людей віритимуть йому, його спростуванням, але хтось і засумнівається. У чому ж насправді замішаний старий Дуґ? Він неодмінно в чомусь винен, інакше наша брава поліція за ним би не прийшла.