Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 6

Це був справжній спектакль. Я знав, що то суцільна брехня. Це знали Ґарді і Півник, а також копи і прокурори, та й суддя, думаю, був такої ж думки. Однак присяжні на це повелися, вони з відразою й ненавистю дивилися на мого клієнта, який слухав із заплющеними очима, похитуючи головою: ні, ні, ні. Свідчення Півника були настільки неймовірними, жахливими і детальними, що місцями складно було повірити у їх сфабрикованість. Хіба можна так брехати?!

Я дотискував Півника вісім годин поспіль, цілий довгий виснажливий день. Суддя роздратувався, присяжні знесилились, та я міг продовжувати ще тиждень. Я запитав Півника, скільки разів він свідчив на судових слуханнях. Він сказав, що, може, двічі. Я підняв записи, освіжив йому пам’ять і пройшовся по дев’яти інших слуханнях, в яких він утинав подібні речі для наших чесних і сумлінних прокурорів. Коли дещо в його затьмареній пам’яті прояснилося, я поцікавився, скільки разів прокурори скорочували йому термін після того, як він брехав для них у суді. Він сказав — ніскільки, тож я ще раз пройшовся по всіх дев’яти справах. Я попрацював з документами. Я чітко і ясно показав усім, а особливо присяжним, що Півник — брехун і стукач, який постійно давав фальшиві свідчення в обмін на пом’якшення вироку.

Зізнаюся: в суді я лютую, і часто це шкодить. Я втратив самовладання через Півника і тиснув на нього так нещадно, що деякі присяжні стали йому співчувати. Нарешті суддя сказав мені продовжувати, але я не став. Ненавиджу брехунів, особливо тих, які присягаються казати правду, а тоді дають фальшиві свідчення проти мого клієнта. Я кричав на Півника, суддя кричав на мене, час від часу усі зривалися на крик. Справі Ґарді це не пішло на користь.

Можете думати, що прокурор міг би припинити цей парад брехні надійним свідком, але для цього знадобилася б крихта розуму. Наступним свідком обвинувачення був інший в’язень, інший наркоман, який засвідчив, що перебував у коридорі неподалік од камери Ґарді і чув його зізнання Півникові.

Брехня на брехні.

— Будь ласка, зупиніть їх, — каже Ґарді.

— Я намагаюся, Ґарді. Роблю все, що можу. Нам час іти.

3.

Супровід проводить нас до судової зали, знову вщерть заповненої людом, що напружено очікує. Це десятий день розгляду справи, і я впевнений, що у цьому занедбаному містечку більше нічого зараз не відбувається. Ми їх розважаємо! Зала повна-повнісінька від першого до останнього удару молотка, навіть під стінами стоять. Дякувати Богу, хоч погода холодна, інакше ми тут умивалися б потом.