Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 8

Я беру аркуш паперу і промовляю:

— То хто у тебе брехатиме сьогодні?

Він не відповідає, відходить на кілька кроків до свого столу, за яким стримано й поважно, на очах у присутньої публіки, радиться невелика ватага його помічників у темних костюмах. Тут вони на виду, вони учасники найбільшого шоу в їхніх жалюгідних нудних кар’єрах. І мені часто здається, що усі працівники офісу окружного прокурора, спроможні ходити, говорити, вбиратися в дешевий костюм і носити новенький портфель, зараз товпляться навколо столу, прагнучи почуватися причетними до правосуддя.

Судовий пристав гримає, я встаю, суддя Кауфман заходить, ми сідаємо. Ґарді відмовляється вставати на честь поважних людей. Спочатку це помітно бісило Його Честь. У перший день слухань — здається, кілька місяців тому — він накинувся на мене:

— Пане Руд, чи не будете ласкаві попросити свого клієнта піднятися?

Я попросив, та він відмовився. Суддю це зачепило, і ми потім обговорювали це в його кабінеті. Він погрожував звинуватити мого клієнта у неповазі до суду і протримати його у в’язниці протягом усього часу розгляду. Я намагався цьому сприяти, але проговорився, що така надмірна реакція може бути також згадана в апеляції.

— Що вони можуть мені зробити такого, чого досі не зробили? — мудро зауважив Ґарді.

Тому щоранку суддя Кауфман починає процедуру з промовистого неприємного похмурого погляду на мого клієнта, який зазвичай сутулиться на своєму стільці, посмикуючи кільце в носі або киваючи з заплющеними очима. Неможливо сказати, до кого з нас — до адвоката чи до клієнта — Кауфман ставиться з більшим презирством. Як і решта в Міло, він вже давно вважає Ґарді винним. І, як решта в цій залі, він зненавидів мене з першого ж дня.

Байдуже. Із такою роботою ви рідко знаходите союзників, та швидко здобуваєте ворогів.

Плануючи переобратися наступного року, як і Гувер, Кауфман вмикає свою фальшиву політиканську посмішку і запрошує всіх у цій судовій залі на ще один цікавий день пошуків істини. Згідно з розрахунками, які я зробив котрогось дня під час обідньої перерви, коли зала була порожня, позаду мене сидять приблизно 310 людей. За винятком матері й сестри Ґарді, усі палко прагнуть обвинувального вироку і його швидкого виконання. Суддя Кауфман має це забезпечити. Суддя, який досі приймав усі фальшиві свідчення з боку влади. Часом здається, що він боїться, що може втратити голос чи навіть два, підтримавши один з моїх протестів.

Коли всі всідаються, заводять присяжних. У бокс запхано чотирнадцять людей — дванадцять обраних плюс пара запасних на випадок чиєїсь хвороби чи інших обставин. Їх не ізолювали, хоч я цього вимагав, тож на ніч вони можуть іти додому і за вечерею перемивати кістки мені й Ґарді. Наприкінці кожного дня Його Честь попереджає їх не промовляти ані слова щодо справи, але ви можете майже чути, як вони базікають, їдучи звідси. Вони вже прийняли рішення. Якби вони голосували просто зараз, до того, як виступить хоча б один свідок захисту, вони визнали б його винним і вимагали б для нього страти. А потім героями повернулися б додому і розводилися про ці слухання до кінця своїх днів. Коли Ґарді зроблять ін’єкцію, вони будуть особливо пишатися своєю визначальною роллю у вчиненні правосуддя. У Міло їх звеличуватимуть. Їх вітатимуть, зупинятимуть на вулицях, впізнаватимуть у церкві.