Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 4

Знову ж таки, місту потрібне правосуддя. Місту потрібне зближення. Мене і мій фургон не зустрічає юрма, коли ми під’їжджаємо до будівлі суду, та постійні дійові особи вже тут як уродились. Вони зовсім близько купчаться за поліцейською огорожею, тримають у руках примітивні плакати із влучними гаслами: «Убивцю дітей — на шибеницю», «Йому місце у пеклі», «Негідник Руд — геть із Міло!» Тут із дюжина цих убогих особин, вони просто чекають, щоб поцькувати мене та, головне, продемонструвати свою ненависть Ґарді, який прибуде сюди хвилин за п’ять. У перші дні слухань ця невеличка юрба привертала до себе увагу камер, кілька з цих людей із плакатами навіть потрапили в газети. Це їх, звісно, надихнуло, відтоді вони стовбичать тут щоранку. Гладуха Сьюзі з плакатом «Негідник Руд», здається, готова пристрелити мене. Буллет Боб, який назвався одним із родичів убитих дівчаток, розводився на тему «Слухання — це марнування часу». Боюся, тут він мав рацію.

Коли фургон зупиняється, Напарник швидко обходить його, підходить до дверцят з мого боку, де до нього приєднуються троє хвацьких супроводжуючих приблизно його розмірів. Я виходжу з авта, повністю прикритий, і прошмигую в задні двері будівлі суду, а Буллет Боб вигукує, що я проститутка. Ще одне безпечне прибуття. Мені не відомо про жоден випадок в наші часи, коли адвоката застрелили в момент входу до будівлі суду посеред судового розгляду. Однак я змирився з тим, що цілком можу стати першим.

Ми піднімаємося вузькими задніми сходами, прохід якими заборонено для інших, і мене проводять до крихітної кімнати без вікон, в якій раніше в’язні чекали на зустріч із суддею. За кілька хвилин прибуває Ґарді, цілий і неушкоджений. Напарник виходить і зачиняє двері.

— Як справи? — питаю, коли ми залишаємося вдвох.

Він усміхається й потирає зап’ястки, розкуті на кілька годин.

— Здається, нормально. Не виспався.

А ще він не помився, бо не любить приймати душ. Часом він миється, але гарячу воду не вмикають. Тому від Ґарді тхне давнім потом і брудною постіллю, і я тішуся, що від присяжних він буде достатньо далеко. Чорна фарба потроху облазить з його волосся, воно щодня світлішає, а шкіра блідне. Ці зміни кольорів відбуваються на очах у присяжних. Для них це ще одна ознака його тваринних нахилів і зв’язків із сатаністами.

— Що буде сьогодні? — цікавиться він з напівдитячим інтересом. У нього IQ на рівні 70. Цього достатньо, щоб бути притягнутим до відповідальності і засудженим до смертної кари.

— Боюся, нічого нового, Ґарді. Анічогісінько нового.