Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 34

Судовий пристав виходить, Кауфман звертається до нас:

— Я скасовую постанову про неповагу до суду, гаразд, пане Руд? Гадаю, однієї ночі в тюрязі буде достатньо за вашу поведінку.

— Що ж, цього цілком вистачить для скасування процесу або перегляду справи.

— Не сперечаймося щодо цього, — каже Кауфман. — Можемо продовжувати?

— Ви ж суддя.

— А як же слухання у федеральному суді?

— Ви просите у мене юридичної поради? — перепитую я.

— Звісно ж, ні.

— Ігноруйте повідомлення, якщо хочете. Дідько, та суддя Семсон може вас обох запроторити за ґрати на нічку-другу. Хіба це не буде весело?

12.

Нарешті ми повертаємося до судової зали, доводиться чекати, поки всі повсідаються. Коли заводять присяжних, я уникаю зустрічі з ними поглядом. Тепер усі вони знають, що ніч я провів у в’язниці, і, впевнений, усім їм цікаво, як я це пережив. Нічого вони не видивляться.

Суддя Кауфман перепрошує за затримки і каже, що час братися до роботи. Він дивиться на Гувера, той встає і заявляє:

— Ваша честь, з боку штату — все.

Оцей дилетантський виверт зроблено спеціально для того, щоб моє життя стало ще нікчемнішим. Піднімаюся і сердито зауважую:

— Ваша честь, він міг сказати мені це вчора ввечері чи хоча б сьогодні вранці.

— Викликайте свого першого свідка, — гримає Кауфман.

— Я не готовий. Я маю деякі пропозиції. Для протоколу.

Вибору в нього нема, тож він вибачається перед присяжними. Наступні дві години ми торгуємося щодо того, чи представив штат достатньо доказів, аби продовжувати справу. Я повторюю одні й ті ж аргументи. Кауфман виносить ті самі постанови. Усе під протокол.

Перший мій свідок — хирлявий тривожний хлопчина, на диво подібний на мого клієнта. Звати його Вілсон, йому п’ятнадцять років. Це занедбаний наркоман, практично бездомний, хоча його тітка дозволяє йому ночувати в її гаражі, коли він хворіє. І він — наш головний свідок!

Дівчатка Фентрес зникли близько четвертої по обіді у середу. Вони поверталися зі школи на своїх велосипедах, але додому так і не доїхали. Пошуки почалися близько 18:00 і щогодини посилювалися. До опівночі місто запанікувало, усі з ліхтарями були на вулиці. Тіла знайшли в засміченому ставку близько опівдня наступного дня.

У мене шестеро свідків: Вілсон і ще п’ятеро, які засвідчать, що вони були з Ґарді тієї середи, починаючи з близько 14:00 і до сутінків. Вони перебували у місці під назвою Кар’єр — у занедбаному гравієвому кар’єрі посеред густих лісів на південь від міста. Це віддалений прихисток для прогульників, дезертирів, дітей-волоцюг, наркоманів, дрібних злодюжок і п’яниць. Старших нероб сюди теж тягне, але більшою мірою це справжній рай для нікому не потрібних дітей. Вони сплять під навісом, діляться краденими продуктами, вживають крадену випивку, вживають наркотики, про які я навіть не чув, вступають у випадкові статеві стосунки. Словом — марнують дні, невпинно наближаючись до смерті або тюрми. Ґарді був там, коли хтось інший викрав і вбив дівчаток Фентрес.

Отож у нас є алібі — за місцеперебування мого клієнта можуть поручитися. Можуть же?