Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 188

Я прошмигую до чоловічої вбиральні, пригинаюсь за кількома штучними вазонами в горщиках на полиці і бачу саме те, що хотів побачити. Поспішаю назад за наш столик, підтверджую усе Наомі.

Я подумую про те, щоб піти звідси й уникнути незручного становища. Ми не хочемо, щоб нас побачила Джудіт, і я цілком упевнений, що вона не хоче, щоб ми бачили її.

Вирішую відправити Наомі до машини, а тоді зіпсувати Джудіт її миле рандеву. Побачити, як вона нітиться і починає відбріхуватись — оце буде круто. Запитаю, як Ава, вітання передам.

Замислююсь про Старчера і про можливі наслідки для протистояння, що триває між його біологічними батьками. Його мами офіційно не є одруженими, тож, як на мене, зовсім не проблема, що один чи обоє з батьків зустрічаються з іншими жінками, однак я дуже сумніваюся, що в них настільки вільні стосунки. Звідки мені знати їхні звичаї? Але якщо Ава дізнається, буде тільки більше сутичок, більше страждань для дитини. Ну і більше аргументів на мою користь.

Вирішую зателефонувати Напарнику, щоб він постежив за Джудіт, може, зробив кілька фото.

Поки я думаю про все це, попиваючи віскі сауер, Джудіт виходить з-за рогу і прямує просто до нашого столика. Здалеку бачу, як її подруга поспіхом виходить з ресторану, наостанок крадькома кинувши через плече промовистий погляд. Джудіт перемикається в режим справжньої стерви:

— Ну-ну, не чекала вас тут зустріти.

Я не збираюсь дозволити їй залякати Наомі, не допущу, щоб Наомі постраждала.

— Я теж не чекав тебе зустріти, — кажу я. — Ти тут сама?

— Так, — відповідає вона. — Просто зайшла по їжу на винос.

— Он як. А що ж то за дівчина?

— Яка дівчина?

— Дівчина в кабінці. Коротке світле волосся, зачесане набік, як тепер модно. Дівчина, яка ледь в’язи не скрутила, вибігаючи за двері. Ава про неї знає?

— А, та дівчина. Це просто подруга. А школа дозволяє вчителям ходити на побачення з батьками учнів?

— Це не схвалюється, але й не забороняється, — холодно відрізає Наомі.

— А Ава дозволяє тобі ходити на побачення з іншими людьми? — питаю я.

— Це було не побачення. Вона просто подруга.

— То навіщо ти про неї збрехала? Навіщо збрехала про їжу на винос?

Вона пропускає мої слова повз вуха, дивиться на Наомі.

— Здається, я маю повідомити про це у школу.

— Уперед, — кажу я. — Я повідомлю про це Аві. Старчером вона займається, поки ти пустуєш?

— Я не пустую, а мій син тебе більше не стосується. Ти проморгав його минулого тижня.

Низенький таєць у костюмі наближається і з широкою усмішкою питає:

— У вас усе гаразд?

— Так, вона вже йде, — запевняю я. Дивлюсь на Джудіт. — Будь ласка. Ми хочемо зробити замовлення.

— Побачимось у суді, — шипить вона і розвертається на підборах. Дивлюсь, як вона йде, — не несе вона з собою ніякої їжі. Низенький таєць, не припиняючи усміхатися, зникає. Допиваємо напої і нарешті дивимось меню.