Читать «Інтеліґент» онлайн - страница 9
Леонід Гаврилович Скрипник
Мій герой живе. Власне кажучи, покищо ще існує, але вже скоро він спробує жити. Бо картина йде скаженим темпом, намагаючись наздогнати життя.
Інтеліґент-немовля
Чийсь указаючий палець мирно й поважно хитається по екрані.
Жест заборони – «не можна»… В данім разі він стосується не до юного Інтеліґента, але ж варто все таки пам’ятати про цей жест.
Батько, матір, лікар, дитина. Мати годує Інтеліґента. Лікар суворо хитає пальцем. Матері соромно – злегка. Батько досить байдужий. Подививсь на дружину з ледве помітним презирством.
Бідна мати! Тебе позбавлено найчистішої радости – вигодувати свою дитину. Твоїй ніжній сосці позбавлено невинної, але солодкої ласки ніжних губ дитини… Але не сумуйте надто, мій читачу – «Не бува поганого без хорошого». І ніжна мати це хороше так знайде: коли насолода набирає ознак необхідности й обовязковости, коли вона мусить відбуватися за розкладом на такі й такі години, – вона легко перетворюється в тягар… А театр, концерти, гості?.. Невдобство.
Батько – мужчина грубий, як всякий мужчина. Самець. Йому б хотілося, щоб жінка сама годувала дитину. Начебто для цього потрібний інтелект, культурність, виховання, наче для цього не досить по суті бути просто коровою!…
Один Інтеліґент в блаженному незнанні нічого не розуміє, цілком індиферентний… І даремно…
Мамка.
Жінка здорова, разів у зо два більша за матір. Могутні перса намагаються видертися з полону сарафана. На голові кокошник, як водиться. Обличчя добре, спокійне, тупе, як у породистої корови.
Чому це мамки зобов’язані були носити кокошники? Ви не знаєте? – Жаль. Я теж не знаю… Ну, це – a propos… Річ не в кокошникові, звичайно. Це – так б мовити – нашарування, річ стороння. А перса, себто те якраз, що конче потрібне, їй іманентні. Тому ми будемо поки спокійні.
У лікаря жест ґарантії. Він дивиться на мамку з щирим задоволенням: чудовий екземпляр.
Мати подивляється скоса: суміш задоволення й певної заздрости.
Батько розглядає екземпляр теж з величезним задоволенням. На обличчі написано – «однак!»
Зайве підтвердження мужеського троглодитства.
Інтеліґент приссавсь до мамчиних грудей. Блаженствує.
Блаженствує на всі заставки, всією істотою. Потопив руки в незаперечливих персах, штовхає, мне і ссе, і смокче.
Благодать, дорогий читачу!..
Кінець першої частини.
ЧАСТИНА ДРУГА. Юність інтеліґента
Дитині потрібне свіже повітря