Читать ««Портрет» Ель Греко» онлайн - страница 30

— А чи не було в пасажирів, коли вони повернулися, згортка чи якоїсь речі, схожої на згорнуту в рулон картину? — Роман Панасович показав приблизно розміри.

— Тільки портфель і сумочка, — похитав головою шофер, — більше нічого.

Козюренко одразу вчепився в цю деталь — новий імпортний портфель. При обшуку в Григорука не знайшли портфеля. Власне, речей у нього майже не було: валіза, де зберігалися сорочки й білизна, два костюми, плащ і пальто в спільній з двома іншими робітниками шафі, речі туалету.

Куди ж міг подітися портфель?

Козюренко прикинув: картину в портфель не запхнеш — що ж у ньому могло бути? А якщо сокира? Туристська сокира з металевою ручкою, яких повно в усіх магазинах спорттоварів, звичайно, вміститься в портфелі. А за висновком експертів (щоправда, вони категорично не твердили цього), саме такою сокирою й було вбито Пруся. Зрештою, якщо обрізати топорище, у портфель можна засунути навіть теслярську сокиру…

Козюренко наказав привести Григорука.

Вадим Григорук, ставний, широкий у плечах, русявочубий молодик з сірими очима, справляв враження людини дужої і вольової. Та м'яко окреслене підборіддя і пухкі губи свідчили про вдачу нерішучу. Такі легко підпадають під вплив сильніших і наполегливіших, вони здатні на вибух енергії, але довго носити в собі заряд не можуть.

Григорука одразу після арешту здолала апатія. Іноді його треба було двічі запитувати, щоб він збагнув, що від нього хочуть.

Козюренко не став витрачати час на всілякі психологічні досліди. Запитав коротко:

— Григорук, коли ви їздили до Желехова, у вас був портфель. Де він?

Руки молодика, що лежали на колінах, сіпнулись. Він потер правицею щоку, примружився і відповів невпевнено:

— Портфель? А забув у трамваї…

Ця відповідь не вражала оригінальністю: злочинці, знищивши речові докази, як правило, посилаються на те, що загубили їх або залишили в трамваї чи тролейбусі.

— І що ж було в портфелі? Цінні речі?

Григорук опустив очі. Подумав трохи і, склавши пальці, наче. рахував на них, відповів:

— Звідки в мене цінні речі? Статок невеликий…

— Водій тролейбуса заробляє не так уже й погано!

— Іншим вистачає, а мені — ні… А в портфелі у мене були тільки бутерброди, пляшка пива, ну, ще нові шкарпетки купив та свіжі газети…

— Цікавилися в бюро знахідок?

— Аякже. Дідька лисого хтось поверне.

— Таке теж трапляється… — Козюренко витримав паузу і запитав ніби байдуже — А що ви везли у портфелі з Желехова?

І знову руки в Григорука сіпнулись.

— А так, нічого… — сховав очі від слідчого. — Старі газети й журнали.

— Чому ж тоді боялися залишити портфель у таксі?

Григорук знизав плечима.

— Портфель же новий. На нього кожен може поласитися.

— Якось воно не логічно: з таксі ви не забували брати його кожного разу, як виходили, а ось у трамваї забули…

Нараз обличчя в Григорука посвітлішало.

— Ми ж незвичні до таксі, — відповів упевнено, — а в трамваї щодня. Звик їздити без портфеля — встав і пішов…

Козюренко подумав, що в цьому є якийсь сенс.

— А чи могла у ваш портфель вміститися сокира? — втупився поглядом у Григорука.