Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 215

ЕПІЛОГ

Алексі украв Йолу десь у самому розпалі літа. Вони втекли на Корсику, й Алексі позбавив її невинності на пляжі біля Карґезе. Коли він уперше з нею кохався, табун качок пролетів над ними й відкинув свою тінь на людей, які парувалися на піску. Йола сіла відразу по тому, як він зліз із її тіла, і сказала йому, що вона вагітна.

— Це неможливо. Звідки ти можеш знати?

— Я знаю.

Алексі ніколи не піддавав сумніву її слова. Для нього Йола володіла таємничим знанням речей, недоступних його розумінню. Це його дуже влаштовувало, адже хтось мусив знати такі речі, — і нести на собі їхній тягар, — щоб Алексі мав змогу жити в теперішньому часі, не зазираючи ані в минуле, ані в майбутнє.

Як тільки Сабір почув про викрадення Йоли, він узяв квиток на літак до Європи й став чекати на подружжя в таборі в Самуа. Позаяк тепер він був братом Йоли та номінальним головою її родини, вона ніяк не могла вийти заміж без його присутності та дозволу. Він знав, що повинен зробити для неї цю послугу і що його поява на весіллі нарешті змиє з неї ту пляму крові, яку вона носила на собі після смерті брата.

Йола зберегла рушника, на якому вона лежала тоді, коли Алексі вперше кохався з нею на березі моря в Карґезе, і коли його було показано всім весільним гостям, Сабір формально підтвердив, що вона була невинна до викрадення і її лашанезаплямована. Він погодився дати Алексі гроші, щоб він її викупив, як наречену.

По закінченні весільної церемонії Йола сказала йому, що вона вагітна, і запитала, чи хоче він бути кірводдя її сина.

— А ти знаєш, що буде син?

— Після того як Алексі зник із моїх очей, до мене підбіг пес і лизнув мене в руку.

Сабір похитав головою.

— Це нісенітниця. Але я тобі вірю.

— І правильно робиш. Курандеро мав слушність. Ти став мудріший. Щось відбулося з тобою, коли ти помирав. Я не хочу знати, що то було. Але відчуваю, що іноді ти можеш бачити речі, так само, як і я стала їх бачити, після того як чоловік з очима без білків двічі мене мало не вбив. Ти став шаманом?

Сабір похитав головою.

— Я ніхто. Ніщо в мені не змінилося. Я просто щасливий бути тут і бачити, що ти одружуєшся. І звичайно ж, я буду кірвотвоєму синові.

Йола дивилася на нього протягом кількох секунд, сподіваючись почути щось іще. А тоді її обличчя освітилося раптовим розумінням.

— Ти знаєш, Дамо, чи не знаєш? Знаєш, що сказав мені куран-деро про мою дитину? Про Парусію^ Усе було записано на тому пергамені, який ти спалив. І саме тому таємниця пророцтв була віддана на збереження нашій родині. І саме тому ти їх спалив із ризиком для свого життя.

— Так. Там це було записано.

Йола поклала обидві руки собі на живіт.

— А було там написано щось іще? Про щось таке, про що мені треба знати? Щоб я не боялася за долю свого сина?

Сабір усміхнувся.

— Нічого такого там не було написано, Йоло. Що буде, те буде. Жереб кинуто, а майбутнє записане лише на зірках.

Видавництво Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

ГУРТОВИЙ ПРОДАЖ КНИГ ВИДАВНИЦТВА