Читать «Сад божественних пісень» онлайн - страница 9

Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,

Не в Гергесенських полях

^[213]

, - їxнiх долинах живеш.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Пісня 22-га

«Пам'ятай про останне своє i не согрiшай» (Сирах). «Буває, дорога людинi здається простою, та кiнець iї - стежка до смертi» (Пpипoвicтi) ^[221].

Розпошир у даль зiр i розум летючий

I кiнець останнiй поминай

Bcix твoix справ, в яку цiль стрiла улучить,

Спостерiгши бажань власних край.

На яких речах будинок поклав:

Коли камiнь, стоятиме дiм,

Як пiсок пiд ним, то б як не стояв,

Розметнеться за вiтром сухим.

Всяка плоть - пісок той, як мирськая слава,

А жадоба омерзить те, знай,

Полюби шлях вузький, утікай од орави,

Візьми Бога з Давидом ти пай

^[222]

.

Коли треба все ж вернути в Сіон

^[223]

,

То спускатись у світ не cпішiм,

Шлях нелегкий у Ієрихон

^[224]

,

Живи в граді, що мати усім.

Як пустився бува у ці ти дороги,

Бог твій шлях перепинить завжди,

Бо як ступлять раз у те прірвисько ноги,

Розум може не стримать біди.

Ну а ти, який дух той же єси,

I число твоїх не витече літ,

Дух розбійництва ти в нас переміси!

Хай буря твою розірве сіть!

Пісня 23-тя

Із цього: «Зникають у мapнoтi дні» ^[231]. «Час відкупу... Відступіть i зрозумійте».

Ми тебе зовем марнуем,

О життя щасливий час!

Мов тягар на спині, чуєм,

Тратим марно повсякчас!

Наче прожитий час та й вернеться назад,

Наче ріки до своіх повернуться струмків,

Наче зможем життю хоч би piк ще додать,

Мов з безмежних життя в нас складається днів.

Тож для чого так бажаем

Жити літдо вiciмсот,

Коли ми життя збуваєм

На дурниць пустомолот?

Краще мить чесно жить, аніж день в мислях злих,

Краще в святі день пробуть, аніж безбожний piк,

Буде чистий хай рік, ліпш ніж десять брудних,

Краще десять корисних, аніж безплідний вік.

Кинь, о друже мій, безділля,

Дорожити варто днем,

Зразу ти берись до діла -

Час безслідно промайне!

Не наше то уже, що пройшло мимо нас,

Не наше, що принесе прийдешня пора,

Сущий день тільки наш, а не ранковий час,

Не знаєм, що принесе вечорова зоря.

Як не вмієш так-от жити,

Вивчи-бо фiгypy ту!

Ах, не може умістити

Розум хитрість цю просту.

Знаю, наше життя сповнене брехунів,

Знаю, що вельми дурний у світі чоловік,

Знаю, чим більш прожив, тим більше подурнів,

Знаю, сліпий є той, що заклада собі вік

^[232]

.

Пісня 24-та

римського пророка Горація ^[241], перетлумачена малоросійським діалектом у 1765 році. Вона починаеться так: «Otium divos rogat in patenti...» ^[242] і так далі. - Схиляє-бо добре наставления до спокійного життя.

О спокою наш небесний! Де тебе знайти в наш час?

Ти усім нам є чудесний, врізнобіч розкинув нас.

За тобою ген вітрила розгорнули кораблі,