Читать «Сад божественних пісень» онлайн
Григорій Савич Сковорода
Григорій Савич Сковорода. Сад божественних пісень
Пісня 1-ша
Пісня 2-га
Пісня 3-тя
Пісня 4-та
Пісня 5-та
Пісня 6-та
Пісня 7-ма
Пісня 8-ма
Пісня 9-та
Пісня 10-та
Пісня 11-та
Пісня 12-та
Пісня 13-та
Пісня 14-та
Пісня 15-та
Пісня 16-та
Пісня 17-та
Пісня 18-та
Пісня 19-та
Пісня 20-та
Пісня 21-ша
Пісня 22-га
Пісня 23-тя
Пісня 24-та
Пісня 25-та
Пісня 26-та
Пісня 27-ма
Пісня 28-ма
Пісня 29-та
Пісня 30-та
МЕЛОДІЯ [311]
notes
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
51
52
61
62
63
71
72
81
82
83
84
91
92
93
101
111
112
121
122
131
132
141
142
143
144
145
146
147
148
151
152
153
161
162
171
181
182
191
192
193
194
201
202
203
204
205
211
212
213
221
222
223
224
231
232
241
242
243
251
252
261
271
272
273
281
282
283
284
285
286
287
288
291
292
301
302
303
311
Григорій Савич Сковорода. Сад божественних пісень
Пісня 1-ша
Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1].
Боїтъся народ зiйти гнить у гроб
I впасти в жереб нещасний,
В якому вогонь незгасний.
А смерть є свята, зло певне стопта,
Зведе навiть вiйни в спокiй.
О смерть ця свята!
Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi!
Пекла вогнем вiн не палить,
А має життя райське, хвалить.
Грiхи смерть народять - живу смерть наводять,
Iз смертi - ад; тлить душу глад.
О люта смерть та!
Блажен, о блажен, хто з перших пелен
Себе присвятив Христовi,
День-нiч в його мислить словi,
Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє,
До того звик, до цього навик -
Це жереб святий!
Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!
В гopi й бiдi не скучить,
Hi меч, нi вогонь не розлучить -
Все сладiсть розводить, на серце не сходить,
Хiба тому, знати кому
Скус далось дорогий.
Життя ти, - Христе, за мене вмер теж!
Мав початки дати швидко
Лiт моїх, а дав послiдки,
Зiтри серця твердiсть, вогню пали щедрicть;
На смерть марнотi i злому в життi
Живу тобi, мiй свiт!
Коли ж вiд грiхiв воскресну, вдягну я плоть небесну,
Ти в менi - в тобi вселюся
I солодкого нап'юся,
3 тобою в бесiдi, з тобою в совiтi,
Сонце зайде, сонце зiйде -
Це вiк злотих лiт!
Пісня 2-га
Iз цього зерна: «Що на землi ти зв'яжеш, те зв'язане буде на нeбi» [2].
Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста!
Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята,
Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт,
Країна де вабна, де неприступний є свiт.
Залиш печалi свiту и марнотнiсть мирських дiянь!
Щоб в небо возлетiти, хоч на хвилю чистий стань!
Де Господь Яковий
[3]
є, де невечiрня зоря,
Ангелiв рiд встає - вид його священний зрять.
Це сiлоамськi води!
[4]
3 очей полуду омий,
Тут тiло змить нагода - до небес лети мерщiй!
Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiть
И до мiсць отих земний не здолає долетiтъ.
А душу лиш тiлесним не можна задовольнить,
Вона лише небесним смуток хоче наситить,
Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе,
До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве.
