Читать «Iсторичнi есе. Том 2» онлайн - страница 476

100

Андрій Жук (1880-1968) - український політичний діяч, публіцист. Народився на Полтавщині. Виходець зі старої козацької сім’ї. Член першої української партії - Революційної української партії (РУП), із 1906 р. входив у склад її Центрального комітету. 1907 р. емігрував до Львова, де залишився аж до 1914 р. як представник Української соціал-демократичної революційної партії. Редагував кооперативні журнали “Економіст”, “Самопоміч”. Один із засновників, а пізніше - голова проводу Союзу визволення України. Член Головної, а потім Загальної Української Ради у Відні (1914-1919) та Центральної управи Січових Стрільців (1915-1922). У 1918-1919 рр. працював в українському посольстві у Відні. Після розриву з УСДРП у 1919 р. вступив до Української селянсько-демократичної партії. Від 1920 до 1930 р. співпрацював із Зарубіжним центром ЗУНР. Після повернення до Львова у 1930 р. керував статистичним бюро Ревізійного союзу українських кооператив, редагував часопис “Кредитова кооперація”. Від 1940 р. до кінця життя - на еміграції у Відні. Його особистий архів зберігається в Карлтенському університеті в Оттаві. Копії газетних статей А. Жука з 1957-1959 рр. зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 6, file 104).

101

“Першого таки вечора у Відні [...] я випадково натрапив на кав’ярню-ресторан з привабливою назвою “Ґаліція” - ресторан “Галіція” містився у Відні на вул. Ціґлерґассе (Zieglergasse) і проіснував аж до початку 1980-х років, до смерті його власниці Ірени Ціленшек (з нар. Качмарської).

102

Друкується вперше за машинописом, що зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 32, file 739), з урахуванням пізніших авторських правок.

Стаття являє собою текст доповіді, яку Іван Лисяк-Рудницький мав намір виголосити на Першій пленарній сесії Конгресу української вільної політичної думки (КУВПД). Сесія відбулася у Нью-Йорку 19-20 червня 1976 р., однак Іван Лисяк-Рудницький не зміг узяти в ній участь у зв’язку зі смертю своєї матері Мілени Рудницької. Конгрес української вільної політичної думки виник на початку 1970-х рр. з ініціативи ОУНз, УРДП та УНДО. На Першій сесії КУВПЦ утворено конфедерацію цих трьох партій під назвою Український рух. Крім представників ОУНз, УРДП та УНДО, навколо КУВПЦ гуртувалися й позапартійні інтелектуалківали: Кошелівець, Володимир Кубійович, Іван Майстренко, Петро Потічний та Іван Лисяк-Рудницький. В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігаються матеріали про КУВПЦ (box 32, file 736, 738).