Читать «"Злато Сонця, синь Води": спроба епосу» онлайн - страница 32

Решту символ╕в (наприклад, "б╕й з драконом") можна розглядати як додатков╕.

Звичайно, змальована схема не досконала. Браку╓ ╖й ц╕л╕сност╕, не використано досить багато етнофольклорного та ╕сторичного матер╕алу, особливо таких рег╕он╕в, як Волинь, Пол╕сся, Крим, та й карпатськ╕ мотиви вичерпуються солярно-метеоричними моделями. Можна також закинути авторц╕ певну етноцентричн╕сть. А проте мен╕ зда╓ться, що головне сво╓ завдання тв╕р у якост╕ епосу викону╓ ╕ в цьому вигляд╕. Наведено р╕зн╕ вар╕анти прояву нац╕онального характеру, акцентовано значущ╕ для ╕стор╕╖ та культури под╕╖, викладено актуальний метасюжет, визначено головн╕ мотиви та загрози, чесноти та вади. Хронотоп сьогодення робить м╕фи про визволення Матер╕ (здобуття вол╕), пох╕д у Степ (╕н╕ц╕ац╕я) ╕ повернення Сонця (винагорода) ц╕кавими ╕ для нашого сучасника. Викону╓ться ч╕льна функц╕я наративу (набуття особисто ╕ сусп╕льно значущого досв╕ду через емпат╕ю до геро╖в). Таким чином наратив, обряд ╕ м╕ф возз'╓днуються у систем╕ оновлено╖ м╕фолог╕╖.

Пам'ятаю, мав з╕ Святославом Чируком заочну полем╕ку стосовно того, якою ма╓ бути укра╖нська нац╕ональна фентез╕. Розум╕ю тепер, що ми обо╓ мали рац╕ю - ╕ обо╓ помилилися. Тематика - Русь або С╕ч - не така важлива, як глибинн╕, архетипн╕ мотиви ╕ сюжети. Бо саме там - нац╕ональний дух, а не у вишиванках ╕ сферокон╕чних шоломах (хоча вони теж дуже красив╕).

9. Актуальн╕сть твору: м╕фолог╕чний характер под╕й останнього року

Було вже сказано про те, що епос з'явля╓ться тод╕, коли з'явля╓ться на нього запит. А запит з'явля╓ться тод╕, коли авдитор╕я епосу осяга╓ себе як ун╕кальна сп╕льнота (народ). Под╕╖, що почалися у грудн╕ 2013 року ╕ тривають дос╕, не лишають сумн╕ву, що укра╖нський народ укотре прокида╓ться з╕ сплячки - й отриму╓ веслом по голов╕ в╕д люблячого сус╕да, ц╕лком за законами жанру. Народ почина╓ себе усв╕домлювати не як абстрактн╕ громадяни (чи╓ громадянство почина╓ться ╕ к╕нча╓ться паспортом), а як громадяни конкретн╕, для яких ма╓ значення приналежн╕сть саме до ц╕╓╖ кра╖ни, саме до цього - вельми строкатого - культурного поля, з ус╕ма притаманними негараздами ╕ бонусами. Не дарма ж пропаганда кра╖ни-агресора ("агресора" зг╕дно в╕дпов╕дного р╕шення Верховно╖ Ради, яке я не наважуся оскаржити) так завзято використову╓ формули штибу "Бывшая Украина" або "Пока ещё Украина". Т╕нь намага╓ться нас переконати, що нас не ╕сну╓. В так╕ моменти ╕стор╕╖ колективне несв╕доме почина╓ викидати дуже ц╕кав╕ коники. Треба гадати, то система захисту. Див╕ться сам╕: "Небесна Сотня" (м╕фологема пращур╕в-захисник╕в або ейнхер╕╖в, див. виноску 22), укроп (ворожий пропагандистський фантом, пейоратив, який обернули на потужний символ виразно╖ прокреативно╖ семантики), Тарас Шевченко як культурний герой, Над╕я Савченко як культурний герой, "к╕борги" (м╕фологема "зал╕зних во╖н╕в" ╕ндо╓вропейсько╖ традиц╕╖: З╕гфрид, Ах╕лл, Кухул╕н, Карна, Сослан, Батрадз ╕ т.д.), "Правий Сектор", майданн╕ сотн╕ та добровольч╕ батальйони як бойове братство (козаки, в╕к╕нги, п╕ратськ╕ корпорац╕╖, лицарськ╕ ордени), "Беркут" (ну це взагал╕ п╕сня: мало того, що це агресивний во╖нський маркер, так ще й кида╓ться в око паралель ╕з державним гербом РФ), ╕ це я не кажу про суто пол╕тичн╕ м╕фи. Ну ╕, звичайно, актуал╕зац╕я войовничого, сарматського образу Укра╖ни. Це не скерована кимось ман╕пулятивна ╕нформац╕йна стратег╕я, адже в╕дпов╕дний контент виника╓ спонтанно, ще й у ст╕лькох вар╕антах. ╤ любов╕ та шани у цьому дискурс╕ б╕льше, н╕ж ненавист╕.