Читать «Перекручена реальність» онлайн - страница 114

Отже, детектив – це розслідування злочину, і найкраще за все – вбивства, бо будь яке вбивство привертає увагу читача. Розслідування ведеться професіоналом або аматором. Слава Богу й Агаті Крісті, за роки існування детектива виробилися Закони жанру, якікожний знає, як свої п’ять пальців. Слідчі мусять бути дивакуватими й мати особливі риси характеру: недовірливість, обжерливість, підозрілість, тощо. Обов'язкова наявність напарника – цілковитої протилежності головному героєві, який своїми безглуздими питаннями дратуватиме його і через якого слідчий пояснюватиме читачеві хід справи. Поліцейські – цілковиті бовдури, не здатні зв'язати докупи дві події. Вони ганяються за невинними й саджають їх пакунками до буцигарні, тож велемудрому приватному детективу доводиться їх звідти витягати. Ще слід насунути підозру на пару безневинних персонажів, а вбивці дати повне алібі, яке наприкінці розвалиться в порох.

Хто буде слідчим? Чудакуваті чоловіки середніх років вже були: Шерлок Холмс, Пуаро… Бабусю теж використали і не раз – місс Марпл, та на екрані їх до біса…. Дівчатка були, хлопчики теж… Сексапільні грудасті слідчині вже задерли…. .А от діда ще не було. Відставник…. Точно! А зробити старого дивакуватим не складно, бо вони всі трохи чудні. І Серьожа згадав одного такого з їхнього під’їзду. Сивий, у старомодних чорних окулярах, глухуватий, втім з хитрими оченятами, він ходив з руками за спиною або сидів з бабусями на лаві. А коли впивався, то включав на всю «Бризки шампанського». Через те його прозвали дід Дискарь. Якось у ліфті він привітався до цього Дискаря, а той не відповів. Дідок глухий, що з його взяти? Та коли Сергій кашлянув…. той озирнувся… Лисом підшитий… Такого нам і треба.

За дверима пролунав різкий дзвоник… Дружина боязко переступила поріг з його мобільним в руках і тихо запитала: «Тут Хлєбобулкіни запитують, чи завітаємо до них на барбекю?» Серьожа прошипів: «Я ж просив…». Жінка похапцем вийшла, а він витримав паузу, а потім вигукнув: «До чорта Хлєбобулкіних! Я людською мовою просив – не турбувати!». По кімнатах враз прошелестіло: тато працює… дідусь працює… дєдуска лаботаєт…».

Все… Набридло… Все набридло… Все остогидло…Щойно продам цього детектива, отримаю гроші за сценарій – і куплю собі квартиру в Києві… Буду там працювати. Ось письменник Мурахін – іде ранком до окремої квартири, як на роботу.. І ніхто йому там не заважає.. Сидить і творить Мурахін. А тут…

Добре, добре…Головне – не загубити цю нитку. І Сергій знову подивився на червону нитку, намотану на вказівний палець… Нитка була довга… Схожа на заполоч. І такого яскраво червоного кольору, що здавалося, що її занурювали у кров… Знову почав намотувати нитку на пальця, і думки полетіли як птахи… Отже вирішено – дід Дискарь. Фаміліє таке….Розмотав нитку, кинув її на стіл, вибіг на кухню, попив там водички й знову забіг до кабінету з криком: «Маша»! Дружина з'явилася миттєво, начебто стояла під дверима. Він блимнув на неї палаючими очима і грізно запитав: