Читать «Драматичні твори» онлайн - страница 7

Іван Карпенко-Карий

Оселившись у будинку маляра Балашова на Аксайській вулиці, І. Тобілевич не гаючись звертається до наказного отамана з проханням дозволити йому продовжувати грати у трупі М. Старицького і виїжджати з нею до Ростова, Харкова і Одеси. Але це прохання, внаслідок погодження його з міністром внутрішніх справ, було відхилене. У липні він звертається з подібним проханням безпосередньо до міністра внутрішніх справ, виставивши альтернативу: безвиїзно жити на Хуторі Надія. І на цей раз клопотання залишено «без последствий». А у січні 1885 р. всіх членів української громади в Єлисаветграді було заарештовано. На квартирі І. Тобілевича в Новочеркаську було зроблено в лютому 1885 р. обшук і вчинено допит господареві квартири. Слідство над .елисаветградськими революційними гуртками закінчилося 10 грудня 1886 р. Керівників гуртків П. Ми-халевича і О. Тарковського (рідного брата дружини І. Тобілевича) «по высочайшему повелению» було заслано в Сибір на поселення з п’ятирічним терміном, І. Тобілевича, О. Русова, А. Грабенка, О. Волошина, €. Чикаленка віддано під гласний нагляд поліції на п’ять років.

Департамент поліції Міністерства внутрішніх справ, сповіщаючи військового наказного отамана Війська Донського про кару для І. Тобілевича, уточнив: до трирічного терміну додається два’ роки гласного нагляду поліції в місці його проживання.

І. Тобілевич не забарився скористатися неточністю в формулюваннях наказу: оскільки там сказано про нагляд поліції в місці проживання, то вій

9 березня 1887 р. звернувся до Новочеркаського поліцмейстера з проше-нієм, в якому тлумачив «місце проживання» не як Новочеркаськ, а Єлисаветградський повіт, і тому просив дозволу переїхати на хутір Надію, який вважав місцем свого постійного проживання. Це прошеніє було передано військовому отаманові в Новочеркаську і відіслано ним до Міністерства внутрішніх справ, останнє задовольнило прохання і повідомило про це херсонського губернатора, уточнивши:рсрок коего по высочайшему повелению назначен двухлетний — с 10 декабря 1886 года». 5 червня 1887 р. І.ч Тобілевич покинув Новочеркаськ і виїхав -на хутір Надію. 10 грудня 1888 р. з І. Тобілевича знято гласний нарляд поліції і встановлено негласний нагляд та заборонено жити в обох столицях — Петербурзі і Москві, а також у Петербурзькій губернії.

Я Наступного дня після закінчення терміну гласного нагляду І. Тобілевич всіупає актором до української трупи М. Садовського під час її виступів у Севастополі. Це була колишня трупа М. Кропивницького, яку нещодавно очолив М. Садовський. У трупі працювали найкращі українські актори, серед них — М. Заньковецька, П. Саксаганський. Видатний драматург І. Тобілевгіч знову став видатним актором Карпенком-Карим. Так закінчився тяжкий період життя І. Карпенка-Карого, дискримінованого, проскри-бованого царським самодержавством, і почався новий, нелегкий, але сповнений творчих перемог період діяльності видатного драматурга і актора.