Читать «Чорна пантера i бiлий медвiдь» онлайн - страница 4

Мулен (розумiючи її). Ха-ха-ха! Може б, ви менi дали кiлька лекцiй вiри в себе!

Снiжинка. З охотою. Перш усього треба кувати залiзо, поки воно гаряче. Раз. Comprenez?[3] Друге: чого хочеш, те мусиш вважати найбiльшим за все. Два. Comprenez? Трет . "Теорiя мистецтва" мусить обговорюватись не... не пiд носом у мужа. Voilа tout, mon ami![4]

Мулен. Дуже прохаю вибачення, шановний професоре, але мушу запитати: який ви ма те емпiричний грунт для ваших многоцiнних тезiв?

Снiжинка. Мужчинi це дуже трудно зрозумiти, але женщина зразу бачить. Раджу вам довiритися моїм тезам.

Мулен. З великою при мнiстю. Але... Але ще одно питання. Бачите, держусь того вузько утилiтарного погляду, що людина все робить, навiть дрiбницi, маючи себе на увазi. Така моя фiлософiя..! от, збираючи перли, якi сипле менi мадемуазель Снiжинка, я хотiв би уяснити собi, якi перли вона, збере за це? Ха-ха-ха!

Снiжинка. Снiжинка буде задоволена щастям свого ближнього.

Мулен. Який зветься Бiлим Медведем?

Снiжинка. Фi, mоn cher[5], ви ма те поганий смак ставити крапки над "i".

Мулен. Pardon![6] (Посмiха ться, тре руки, ходить по хатi. Зупиня ться). Нi, слухайте, серйозно ви ма те дiйснi пiдстави до таких порад менi? Га?

Снiжинка. Я маю серйознi пiдстави. Раджу слухатись мене. Потiм от що: ви хочете купити полотно Корнiя?

Мулен. Хочу. Чудесне полотно... Власне, не так той... школа, розумi ться, трохи...

Снiжинка. Не крутiть. Полотно - чудесне. I ви на ньому заробите в двадцять раз бiльше.

Мулен. О, мадемуазель!

Снiжинка. C'est ca[7]. Нiчого! Але раджу вам зараз не купувати. Розумi те? Не купуйте!

Мулен. О? Вiн виставить її в салонi, i я вже не зможу тодi купить. Ваша рада...

Снiжинка. Ах, так? Значить, ви не визна те один з моїх принципiв, що те, чого хочеш, мусить бути бiльш за все? Нi? В такому разi - adieu![8] Чорна Пантера не для таких! Фi, жадний!

Мулен. Я вагаюсь мiж двома родами краси. Полотно i

Снiжинка. I грошi!

Мулен (смiючись). Грошi - теж краса.

Снiжинка. Фi! Я з вами бiльше не хочу балакати. Ви розумi те красу?

Мулен. Смiю думати.

Снiжинка. Ха! Ви? А хочете, я вам покажу красу. (Хутко поверта тьс до дверей на веранду, ляска  в долонi i кричить). Алло! Алло!

В дверях з'явля ться худа висока постать Янсона. Лице непорушно спокiйне, виголене, голландське; в зубах завжди люлька. Очi дивляться ва все спокiйно, упевнено, а на Снiжинку - м'яко i вiддано. В один же час з дверей влiво виходить Рита i, звертаючись до Снiжинки, говорить.

Рита. Вибачте, але я прошу не кричати так дуже, у нас хвора дитина, й це її ляка .

Снiжинка (щиро злякано). Ах, простiть ради Бога! Бiдний мiй Лесик! Я йому зробила боляче?

Рита (м'якше). Вiн став такий неспокiйний.

Янсон пiдходить i мовчки ста  перед Снiжинкою з спокiйним чеканням в лицi.

Снiжинка. Простiть, Рито. Бiльше не буде. Поцiлуйте його за мене. Я, бачите, хотiла тiльки показати месь  Мулену красу. Вiн її розумi  тiльки в грошах.