Читать «Потомки запорожців» онлайн - страница 12

 Уляна. Тільки ми так погодились. Самі записуємось, а коні й корова щоб дома.

 Гусак. Під три чорти! Інструкції ламать нікому не дозволимо! (Виходить).

 Нечитайло (побачив Гусака). Е-е, знов Гусак!.. Уляно, веди мене додому. (Швидко виходить).

 Скидан. Дядьку Мино! Куди ви?

 Уляна. Не любить Гусака. Ну, що його робить! Слухай, Петре, а чи не можна так, щоб ми булії в колгоспі а Гусак щоб ні?

 Скидан. Поки що не можна.

 Уляна. Так він же нероб і нічого не вміє.

 Нечитайло (в двері). Іди, пе крутись там, статистична язиката одиниця!

 Уляна. Іду. А там ще Гусачиха злиденна та ледача... А-а-а!.. Пропали ми... (Плачучи виходить).

 Вбігав Дробинський.

 Дробинський. Дайте револьвер! Петре, дай мені револьвер!

 Пасічний. А що таке? Скидан. Що сталось?

 Дробинський. Револьвера дайте швидше товариство! Та що револьвер?! (П'є воду).

 Скидан. Скажи-бо, що таке?

 Дробинський. Трутизною струїв би, як вовків!

 Пасічний. Не вийшли в поле?

 Дробинський. Вийшли, бодай не вернулись!

 Пасічний. Ну?

 Павлюк. Що сталось?

 Дробинський. День який! Сонце гріє, щебече птаство в небі. Земля парує! Жадає радосгі запліднення... Зерна!.. Хитають копі головами... А вона, мужва проклята серед степу широкого...

 Всі. Що?

 Дробинський. У хвильки грає під возами!!! Замість сівби женуть зерно на самогон.

 Скидан. Запивають тугу.

 Дробинський. Он і запивають, товаришу. Запивають Ще й приспівують: «Хоч пить — умирать, хоч не пить — умирать. Краще пить — умирать, чим не нить — умирать».

 Павлюк. Небачена картина в полі!

 Дробинський. Страшна картина! І гасло, кажуть хтось пустив по всій Україні: впадем у яму і її потягнем за собою, Радянську владу.

 Скидан. Нещасні самогубці. Хто ж там орудує?!

 Дробинський. Товариші, треба кричать! Писати треба!

 Пасічний. Без паніки. Розмах події величезний. Без жертви не обійтись.

 Дробинський. «Хоч пить — умирать, хоч не пить — умирать!»

 Скидан. Ну, вип'ють і помруть.

 Дробинський. Створити отаке на усуспільненій землі!.. Що скаже світ про нас?..

 Скидан. Світ...

 Пасічний. Який світ? Мене інтересує партія й колгоспи. Оце мій світ... Що скаже людство?.. До людства ще далеко, як до неба.

 Скидан. Годі філософії, треба діяти. Лети негайно в поле.

 Пасічний. Лечу.

 Скидан. І скажи їм...

 Гусак. Пошліть мене.

 Скидан. Так ти ж недавно звідти... А толк який?

 Пасічний. Скажу, як легко землю перетворити на рай! Це абсолютно просто!

 Скидан. Залиш, Трохиме. Для раю на землі потрібна душевна святість у більшій мірі, ніж для небесного колись. А над до святості, сам знаєш, далеко.

 Платон. Ще покупаємося в гріхах, у злі, в дурноті... Ще будуть війни й лихоліття.

 Гусак. Балачки йдуть про зраду.

 Всі. Де? Яку? Хто тобі казав?

 Гусак. Балачки йдуть, що куркулі через своїх недобитків і особливо через жіноцтво, що поріднилося з керівниками, уже обплутують народ, аби продать його державам буржуазним.

 Скидан. Балачки йдуть і провокації.

 Гусак. Я кажу, розносяться.

 Платон. На гусячих крилах...

 Скидан. Дробинський!

 Дробинський. Я!

 Скидан. Гайда в поле. Я буду за годину. Об'їдь усіх і кожному скажи персонально, що мені, Скиданові Петру, його жаль. Скажи, що буде каяття, та не буде вороття... (До Пасічного). Зостанешся, поїдемо разом.