Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 95
Всеволод Нестайко
Іван Васильович
Галина Сергіївна
Василь Іванович. Якого ніхто не крав, а якого ви самі приховали під своїм ганком. А ми з дідом знайшли. Коли чекали вас. І дід мудро підказав: не показуймо поки що, сховаймо в мішок — може, згодиться. І, як бачите, згодилося.
Толя. Що?! Сам сховав?
Зоя. Для чого?!
Василь Іванович. Щоб підозра впала на кожного. Щоб спровокувати стресову ситуацію, налякати, розігнати всіх звідси. Бо заважали йому.
Зоя. А ми так переживали!
Василь Іванович
Галина Сергіївна. Пробач, Толю, що я… Болить дуже? Якби ж ти не був такий гарячий, я б, звичайно… А то… Спирайся на мене.
Толя. Я ж не знав. Я думав…
Зоя
Толя
Зоя. Тільки монограму з гравіровкою зірвав. О! І записка. Це тобі.
Толя
Галина Сергіївна. Заспокойся. Ми знайдемо його. Я тобі обіцяю.
Зоя
Василь Іванович. Це теж фігуруватиме у справі. Ходімо.
Валера. Швидше!
Зоя. Куди?
Валера. Як куди? На станцію. Через півгодини електричка. Наступна аж о п’ятій ранку.
Зоя. Але ж… ми — свідки…
Валера. Тобі це треба? Ти що — й на суді фігурувати хочеш?
Зоя. Але… це ж…
Валера. Не балакай багато! Линяємо!
Зоя
Валера
Зоя. Що — не можеш заспокоїтися через ті гроші?
Валера. Що? Які гроші?
Зоя. Ті самі!
Валера. А-а… А взагалі п’ятдесят кусків це сармак. Можна було б стільки кайфу спіймати. Жаль!
Зоя. І мені.
Валера. Що?
Зоя. Жаль.
Валера. Правда?
Зоя. Жаль, що я приїжджала сюди з тобою. Думала, що ти… а ти… Тільки себе й любиш. Свій кайф. А на інших тобі начхати. Не самбіст ти, а саміст. Сам для себе живеш. Тільки.