Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 26

Здаля, дедалі дужчаючи, наростає несамовитий то протяжний, то переривистий звук десятків автомобільних сирен, шо сигналять одночасно і тривало.

Нінка (кидається до Вітьки). Вітько!.. Ой! Це ти?! А я тебе шукаю… Всюди… всюди… Де ж ти пропав? Що з тобою?

Вітька (прислухаючись до звуку сирен). Що це?..

Нінка (зітхає). Ой!.. То… то сигналять таксисти. Ховають свого товариша-шофера, якого позавчора застрелили у Дубках бандити…

Вітька (застигає вражений). Що?!. Що?!.

Затемнення.

Світло. Засідання комісії у справах неповнолітніх.

Галина Володимирівна (після паузи). І вони прийшли до мене, Вітя і Ніна. І він мені все розповів. А далі — то все була справа міліції: знайти і втримати злодіїв… От і все.

Василь Васильович. Ну що ж, товариші члени комісії… Які будуть пропозиції?..

Пауза.

Василь Васильович. Ми заслухали справу і мусимо прийняти рішення… Які заходи… Яку, розумієте, міру покарання…

Катерина Захарівна. Дозвольте, товариші!.. Я вважаю… мені здається… рятувати його треба, а не… карати… Той… Батя… не лише мого… Володю… а й Вітю… якщо не кулею… то… Рятувати… Рятувати його треба, а не карати…

Інспектор дитячої кімнати. Правильно. Йому зараз увага потрібна… доброта… щоб…

Галина Володимирівна. У такому віці дуже легко втрачається віра в людей… у справедливість..

Інструктор райкому. І сам же прийшов!.. А яка була складна психологічна ситуація…

Класний керівник. І просто злочинне ставлення батька…

Василь Васильович. Так що, товариші? Я так розумію, що комісія вважає… у даному випадку… обмежитися… так би мовити… Тим більше, мати і сестра, я думаю, усвідомили… і постараються…

Класний керівник. І школа… з свого боку…

Інструктор райкому. І комсомол.

Інспектор дитячої кімнати. І ми, звичайно, теж…

Василь Васильович. Ну що ж, кличте, Світлано Іванівно!..

Інспектор дитячої кімнати (прочиняє двері у приймальню). Зайди!..

Входить Вітька.

Василь Васильович. Так-от, Вікторе… Комісія вирішила, розумієш, обмежитися, так би мовити, обговоренням і…

Вітька (відчайдушно). Нє-а!.. Нє-а!.. Не хочу!.. Покарайте мене! Покарайте мене!.. Покарайте!.. (Ридає.)

Здаля, як безжальне нагадування, наближається і росте знайомий нам звук прощальних сирен таксі. Все дужче й надсадніше гудуть сирени.

Завіса.

Пересадка серця

П’єса на дві дії

Колчанов Олексій Григорович — художник.

Колчанова Тамара Іванівна — доктор наук, професор.

Юрко — їхній син, десятикласник.

Алла — продавець галантерейного магазину.

Кудрицький Борис Миколайович — художник, друг Колчанова.

Надія Коваленко.

Фєдір.

Лікар.

Міліціонер.

ДІЯ ПЕРША

Ще до того, як піднімається завіса, з динаміка лине тиха пісня під гітару:

Ходить по світу

Старенький дивак

Годинникар Тік-Так,

Добрі хвилини шукає,

В торбу червону складає.

Тік-так… Тік-так…

Тік-так… Тік-так…

Старий дивак…

З чорною торбою

Ходить Кошій,

Злі підбирає хвилини

Мерщій

В кожної він людини

Злі підбирає хвилини,

Ще підбирає

Змарнований час

У нас, у нас,

У нас…

Тими хвилинами він живе.

Тому і Безсмертний…

Піднімається завіса.

Квартира Колчанових. Ліворуч — вітальня, праворуч — спальня. З вітальні двері у передпокій та на кухню. Юрко сидить у спальні на підвіконні, маленьким люстерком пускає сонячних зайчиків кудись на вулицю. У вітальні Колчанова говорить по телефону.