Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 10
Всеволод Нестайко
Класний керівник. Я добре розумію. Я… в мене в самої… особиста драма… Так сталося, що я теж лишилася сама… Не вийшла заміж… Хоч могла… Довго розповідати… Був у моєму житті один чоловік… але… Він не був вільний, розумієте, і… А торік померла
Мати
Класний керівник. А недавно якісь залізли пізно увечері у дитсадок, порвали подушки, пообливали стіни зеленкою, повиловлювали рибок з акваріумів. Запідозрюють наших учнів.
Мати. Вітя цього не робить.
Класний керівник. Звідки ви знаєте, що він робить і чого він не робить? Хто знає, що вій робить, коли його нема ні в школі, ні дома?
Мати. Я поговорю з ним. Серйозно поговорю. Обіцяю вам!
Класний керівник. Я вас дуже прошу. Без допомоги сім’ї школа нічого не зробить. Я задоволена, шо нарешті зустрілася з вами. До побачення!
Вітька
Нінка. А… а що таке «шлюзувався»?
Вітька. Проходив шлюзи!.. Сімнадцять разів він перетинав екватор. Сім разів рятував іноземців. Тричі його душили в обіймах Мері, Джоан і Кетті.
Нінка. Га?
Вітька. Моряки називають тайфуни жіночими іменами.
Нінка. А-а…
Вітька. А один раз шлюпка, на якій він ішов по траверзу іноземця, зіграла оверкіль…
Нінка. А…
Вітька. І знаєш, у нього є фотографія, де він стоїть в обнімку знаєш з ким? З Юрієм Гагаріним!
Нінка. Ну-у!
Вітька. Точно! Вони відпочивали разом у Криму. Ага! Син Галини Володимирівни особисто був знайомий з Юрієм Гагаріним!'
Нінка. Магеллане, а жінки бувають капітанами далекого плавання?..
Вітька. Бувають. Тільки рідко.
Нінка. Ну й що, що рідко… Бувають же ж. От було б здорово — на одному кораблі…
Вітька. На одному кораблі двох капітанів не буває.
Нінка. Так я можу штурманом. Подумаєш!
Вітька
Нінка. Ну так що?!
Вітька. Що?! А сигнальні вогні! Якщо поплутати червоний і зелений, такого наробити можна, що…
Нінка. Ну… ну, може, до того часу сигналізацію поміняють. Чи взагалі що-небудь таке придумають… Чи… чи можна ж бути помічником капітана по… по політчастині. Я капітан, ти помічник.
Вітька. Ага!.. Щоб ти мною командувала?!.
Нінка. А я… я буду іноді дозволяти тобі командувати. Коли ніхто не буде бачити.
Вітька. Спасибі тобі в шапочку!
Нінка. А цей… син Галини Володимирівни… коли приїде?
Вітька. Та ніби скоро. Обіцяв мені краба привезти. Тихоокеанського.
Нінка
Вітька. Точно. Він мене… поважає. Я, коли був маленький, називав його «мій подруг»… Ти не знаєш, ти тільки торік приїхала. Спитай Галину Володимирівну.