Читать «Запороги та розбійники» онлайн - страница 2

‒ Зрештою, тут приємніше, ніж на тій же Щовбі, ‒ оцінив ситуацію Данило, коли обдивився навкруги. Олекса кивнув та зняв бактерицидну маску. Пріська додала:

‒ Та ти гониш, кепе, яка там Щовба, та тут крутіше, ніж на Кафі, щоб мені повилазило. Чую, тут можна ніштяків докупити нефігових. Кепе, відслини півста, зганяю за термодемпферами, та й ще двійко приблуд прихоплю. Чогось-та «термос»² кахикає, підрихтувати мало-мало треба.

Данило мовчки скинув їй на термінал п’ятдесят галактів – «термос», тобто термоядерний реактор, і справді потребував легкого ремонту. Отримавши гроші, Пріська миттю злиняла, надприродним чуттям вгадавши, де тут знаходиться технобарахолка.

З інших кораблів запорогів зійшли майже всі, залишили на кожному лише одного вартового. З Пріською на закупівлі відправилося кілька осіб, інші юрбою оточили Харитона.

‒ Ну, чого чекаєте? Через цей астербол порт буде закритий на два цикли³, тому – стоїмо, відпочиваємо, а технарі хай поки підрихтують що треба. Так що валіть розважатися, тільки не надміру.

‒ Отамане, а може, зіграємо в астербол? ‒ майже благально запропонував Тимош Пляшка. Харитон зиркнув на нього людським оком, і той заткнувся. Денис Хват, технік з «чайки» Саїда, повчально мовив:

‒ Чув я колись від одного хлопа історію про те, як його приятелю борт проломило метеоритом з астерболу… за половину світлового року від того місця, де той астербол недавно проводили. Так що нехрін простір засмічувати.

Хтось захихотів, а хтось, навпаки, засмутився. Тут подала голос Явдоха Миша:

‒ А може, ми тут пристойний контракт візьмемо?

Всі замовкли і подивилися на Явдоху, вниз. Явдоха була дрібною, звичайній людині вона сягала лише до пояса. Мутація, досить широко розповсюджена на Хориві завдяки незвичайному поєднанню тамтешніх магнітних та гравітаційних полів. У всьому іншому міні-хорівчани були люди як люди. Хіба що вважалися першорозрядними хитрунами та спритниками в усій Республіці.

‒ Контракт… чом би й ні. А ти що, вже надибала щось? ‒ мовив Харитон. Явдоха хитро посміхнулася:

‒ Та ось просто чуйка свербить. Ну як?

‒ Повірю твоїй чуйці. Подивимося.

Данило додав:

‒ Ми ще можемо оголошення дати, як звичайно – послуги навігатора, і взяти попутників. На Снігуріанський кордон Фронтиру бажаючі завжди є, а от рейсів регулярних туди не буває… Ми ж все одно збиралися туди навідатися, подивитися, що там і як.

Харитон зітнув плечима:

‒ Ну, якщо нічого іншого не підвалить, то можна і маршрутниками попрацювати. Зайві галакти не завадять. Так, усі валіть розважатися, можете навіть пиячити, тільки міру знайте. Вуха також нашорошуйте, слухайте, про що народ базікає. Чутки збирати – одне з наших завдань, пам’ятайте про це. А командири «чайок» – зі мною.

Харитон, Данило, Саїд, Явдоха, Яцько, Тимош, Мар’яна і Ласло попрямували до великого бару під вивіскою «Космічний волоцюга». Ця вивіска плавала в повітрі, стрілками вказуючи напрямок до власне бару. В Конгресі було небагато загальних для всіх членів традицій, але тих, що були, дотримувалися неухильно. Так, у будь-якому більш-менш жвавому порту обов’язково був бар «Космічний волоцюга», де можна було знайти (або запропонувати) підходящий контракт. За командирами «чайок» ув’язалися ще Лейла та Василь Мовчун – Лейла тому, що їй не хотілося тут вештатися самій, а Василь, присадкуватий, кремезний, із широкими плечима уродженець Аскольду, просто завжди та всюди супроводжував Явдоху як силова підтримка. От і зараз у густій юрбі він мовчки нахилився, підняв Явдоху та посадив собі на плечі. На них витріщалися місцеві, але ані Явдоху, ані Василя це зовсім не турбувало.