Читать «Лабiринт (на украинском языке)» онлайн - страница 2
Василий Павлович Бережной
- Чого ви морочите менi голову? - Кук-Соммерс ударив кулаком по столу. - Випускайте кота з мiшка!
- У вас ювiлей, таке свято, - якомога лагiднiше сказав кореспондент, а ви їдете на чорному ослi.
- Ага, так! - Фiзик ляснув у долонi. - Няумуко! Цей чоловiк без дозволу вдерся до лабораторiї.
Ошелешений вiзитер миттю обернувся та й остовпiв: на нього сунувся робот, загрозливо поводячи прямокутними плечима. Няумуко - японська штучка де вiн тут узявся? Цилiндрична "голова", обведене чорною фарбою "обличчя", намальований "рот" i дужки "брiв", але "очi" - нi, "очi" склянi, жеврiють; замiсть "носа" - коротенька трубка, якою цей монстр нiби принюхувався до враженої iстоти, з похилих плечей якої звисали апарати.
Кiлька секунд людина i робот мовчки дивилися одне на одного. Страх, що нагло пройняв кореспондента, минав, чоловiк швидко отямився, колiна перестали дрижати. Бiс його матерi! Чи вiн не бував у бувальцях? Хiба його не застукали на деревi, звiдки вiн цiлився об'єктивом у спальню? Ну, були гулi i синцi, але ж знiмки... Сенсацiя! Зараз теж запахло...
- Я - Няумуко, - обiзвався робот котячим голосом, - а ви? Будемо знайомитись
- Мене звуть Патриком...
Тiльки-но робот висунув металеву руку, Патрик вiдскочив убiк i поза столами кинувся до виходу. Може, i встиг би, якби не зачепився футляр з магнiтофоном, поки вiн вовтузився, Няумуко вже стояв на дверях.
Кук-Соммерс вiдкинувся в крiслi, потираючи руки.
- Не дуже, Патрику, сiкайтесь, а то мiй друг може й покалiчити... при самооборонi.
- Я протестую! - заволав кореспондент. - Насильство в науковому закладi!
- Ха-ха! Вiн протестує! Ха-ха-ха! - приступ нервового смiху тiпав Кук-Соммерса. - Давай його сюди, Няумуко! Насильство... Ха-ха-ха!
Патрик упирався, пробував пробитися до дверей, але де там, робот схопив його у сталевi обiйми, принiс i поставив перед столом свого шефа.
- Тепер я вiзьму у вас iнтерв'ю, - з єхидним смiшком сказав Кук-Соммерс. - До речi, магнiтофон i фотоапарати - на стiл. Так. Тепер викладайте, якого чорта ви цiкавитесь саме моєю роботою?
- Я ж вам усе сказав: маєте подвiйне прiзвище.
- Ну то й що?
- А ледi Кук...
- То це все мама?!
- Нi, я кажу, що ледi просто Кук... Уловлюєте? Не Кук-Соммерс, а тiльки Кук...
- Справдi... Я на це якось не звертав уваги, - погамовуючи роздратування, промовив ювiляр. - I що з цього виходить?
- А те, що ваш батько - якщо тут можна вжити це слово - був Нобелiвським лауреатом з фiзики... Джеймс Соммерс... Вiн у свої двадцять п'ять...
- Знайшов гнiздо кобили! Цей учений помер, мабуть, рокiв iз шiстдесят тому! Моєї мами ще й на свiтi не було.
- Усе правильно. Не було. Та хiба ви не чули про Банк?
Кук-Соммерс заклiпав рудими вiями:
- Який банк? Що ви говорите?
- Банк чоловiчого сiм'я... тобто, сперматозоїдiв, давно закладений у Сполучених Штатах.
- Банк... Що ви цим хочете сказати?
- Там зберiгається сперма в рiдкому азотi при температурi мiнус 196° за Цельсiєм. Бiологiчний експеримент - пошуки, надiї...
- Так. Джеймс Кук-Соммерс... Ти чуєш, Няумуко? Ми з тобою експеримент... А магнiтофон крутиться... Експеримент... Понюхай, Няумуко, цi апарати. Гарненько, гарненько.