Читать «Лабiринт (на украинском языке)» онлайн - страница 5

- То ми в який? I як спустимось?

- Бери Няумуко, он там - пiдйомник.

Вiдчинивши дверцi машини, Джеймс доторкнувся до свого електронного друга, i той одразу ожив.

- Вилазь, Няумуко, пiдемо.

Робот схилив голову, зiгнувся i досить спритно вибрався з автомобiля. Легко переставляючи свої товстуватi ноги, обiйшов машину ззаду, ступнув на тротуар до дiвчини.

- Вiтаю, мiс Една.

- Привiт, Няумуко.

Кук-Соммерс натиснув брелок (у дверцятах цокнули електромагнiтнi стопори) i, подзенькуючи ключами, вже трохи повеселiлий, сказав:

- Ну що ж, я готовий... з тобою хоч i на край свiту.

Една усмiхнулась:

- Краще сказав би - на все життя.

- На що ти натякаєш, Мiзинчику?

- Пора б уже нам одружитися, любий.

"Невiдомо ще, як ти поставишся до мого походження", - подумав Джеймс, а сказав зовсiм iнше:

- Хiба тобi не цiкаво грати роль у спектаклi залицяння? Ми ж iще... тiльки пiдняли завiсу. А втiм, ось я зроблю якесь велике вiдкриття, загребу мiльйони, i тодi вже розпочнемо другу дiю. Гаразд, Мiзинчику?

Тим часом вони опинилися бiля входу. Една вiдчинила хвiрточку, i всi троє ступили на майданчик перед кабiною пiдйомника..

- Це зi мною... комiсiя, - сказала Една товстому вусатому лiфтеровi, що сидiв у кутку кабiни. Той чомусь пiдозрiло поглянув на робота, але нiчого не сказав, мовчки ввiмкнув рубильника, i кабiна з шумом шугнула вниз.

На днi котлована Кук-Соммерс аж зiщулився. Здавалося, вони йдуть ущелинами, блукають небаченим лабiринтом, по якому змiями повзуть товстелезнi кабелi.

Нарештi потрапили в тунель, забитий порожнiми вагонетками. Тут усе наче принишкло, з металевих тюбiнгiв, що пiдпирали склепiння, беззвучно стiкали сутiнки, стиснений простiр наповнювала така густа тиша, аж важко було переставляти ноги. Один тiльки Няумуко рухався, як завжди, з ритмiчнiстю машини.

У кiнцi тунелю, загородивши його великим ротором, на якому зблискували пощербленi та зламанi зуби-долота, закляк пофарбований у червоне прохiдницький комбайн.

- Поглянь, - кивнула Една у бiк тупика. - Це така машина, що й гранiт крушить, а тут зуби полетiли.

- Ну, то де рiзати? - спитав Джеймс.

- Перед ротором, звичайно, он там, де зламалися зуби цього мастодонта.

- Ану, Няумуко, покажи, на що ти здатний, виручи мiс Едну.

- Прошу вiдiйти назад, - обiзвався робот. - Уже? Вмикаю лазер.

Правду кажучи, Еднi не дуже вiрилось, що тоненький сизий промiнчик, який тiєї митi уперся в iскристу стiну перед комбайном, зможе вiдколупнути хоч грам породи. Проте не зводила очей, пильно стежила, як Няумуко викреслював дугу, а потiм хлюскав по обведеному сегменту своєю блискавкою. Це тривало не бiльше трьох хвилин, а їй здалося хтозна й скiльки, час нiби зупинився.

- Готово, - сказав робот, i тiєї ж митi промiнчик погас.

Кук-Соммерс походжав уздовж комбайна, подзенькуючи ключами, i навiть уваги не звернув, як Няумуко посунув до стiни, пiднiс на рiвень плечей свого металевого кулака i з силою, наче боксер, ударив посеред того мiсця, яке обробляв променем.

Една скрикнула, i Джеймс обернувся: перед ними тьмянiв отвiр.

Обличчя дiвчини спотворила гримаса страху.