Читать «Нікомахова етика» онлайн - страница 56

(3) Ремінісценція з Платона (Plato. Rp. 330с): ώσπερ γορ ο'ι ποιηταΐ τάαϋτών ποιή μαία και ο'ι πατέρες τους παΐδας αγαπώσιν, ταύτη τε δη καΐ ο'ν χρημάτισα μενοι περί τα χρήματα σπουδάζουσιν ως έργον εαυτών, καΐ κατά την χρε'ναν ίϊπερ ο'ι άλλοι.

(4) Гроші, багатство потенційно загрожували єдності громадянського колективу, розкладаючи його зсередини. Звідси намагання грецьких полісів установити контроль за сферою споживання і максимального її обмежити. Найбільш послідовно це простежується в Спарті, де товарно-грошові відносини фактично були заборонені. Не в останню чергу, саме таке ставлення до багатства викликало традиційне захоплення у численних лаконофілів доби Арістотеля. Проте навіть у економічно розвинутих полісах існували певні обмеження щодо багатства. Що ж до засудження багатства і грошей як таких з боку філософів, гномічних поетів і моралізуючих особистостей взагалі, то воно дійсно було своєрідним communis locum, як на це справедливо вказується в: НВБ. - С. 710 прим. 1; там же див. і деякі приклади щодо цього; згадувана максима Деметрія Фалерського (Diog. Laert. V. 82) - ου μόνον τον πλοΰτον έφη τυφλόν, αλλά και την οδηγούσαν αυτόν τύχην ("не тільки багатство сліпе, але й доля, що його направляє").

Але оскільки щедрість - це дотримування середини відносно давання і придбавання майна, то щедрий і давати, і тратити буде на те, на що слід, і стільки, скільки слід, однаково і в [30] великому, і в малому, і при цьому із задоволенням; а крім того, він буде брати, звідки слід і скільки слід. Адже оскільки доброчесність-це дотримування середини відносно того й другого, [давання і придбавання], то щедрий і те і те буде робити як належить. Добре (επιεικής) придбавання передбачається [добрим] даванням, а не добре [придбавання] протилежне [доброму даванню]. Тому властивості, що передбачають один одну, поєднуються в одній людині, а протилежні зрозуміло, 1121а що ні. Коли ж трапляється щедрому втратитися, порушивши належне і прекрасне, він буде страждати, однак помірно і як годиться, тому що доброчесності властиво переживати задоволення і страждання, від чого слід і як слід.

Крім того, щедрий легко ділиться майном (εΊ)ΚΟΐνώνητος) з іншими: [5] адже зневаження свого права (δίδικέΐσθαι) він допускає; він же не цінує майна і більше досадує, якщо не витрачав чогось належного, ніж страждає, якщо витрачав щось неналежне, адже йому не подобається Сімонідова [мудрість](6).

(5) Оскільки тиран витрачає не власне багатство, а узурповане ним майно громадян.

(6) Маються на увазі кілька афоризмів, приписувані пізнішою традицією Сімонідові.