Читать «Українська книга мертвих» онлайн - страница 13

"Для сотника Тризубича.

Прощай, Ігоре. Як ти розумієш, мене уже нема, але я ще встиг зробити останню приємність для тебе: я звільняю тебе від обіцянки видати мою УКМ. І знаєш чому? Тому що цієї ночі мені приснились жінки-рослини, і вони показали на тебе.

Жартую, звичайно…"

Більше на диску нічого не було. Ні слова.

Січень 2000 р.