Читать «Україна в лещатах сіонізму» онлайн - страница 19

У Рішенні ваше свідчення про це подано в такій редакції: "Допитаний у судовому засіданні свідок Йонто Хайшнум пояснив суду, що в основному релігійному законі євреїв Торі ніколи не було закликів до насильства або якихось протиправних дій до громадян іншої віри, крім язичників. Відносно християн в Торі не могло бути ніяких посилань хоча б з тих причин, що іудейська віра на декілька тисячоліть древніша за християнську, а книжки, на яких основана іудейська віра, з часів заснування не змінювались". Щоправда, я Тори у своїх статтях не цитував. Я про одне — ви про інше. А про Талмуд суддя Саприкіна так подає Ваше свідчення: "Що стосується Талмуду, це є багатотомний збірник висловлювань єврейських мудреців, викладених в дискусійному вигляді, тобто на одну і ту ж проблему може бути викладено декілька точок зору з різним направленням, а тому висмикування окремих висловів є провокаційним" (себто як і окремих висловів із моїх статей?). У Рішення навіть записано рекомендації, як нам можна засвоїти Талмуд: "Для того щоб зрозуміти цю мудрість необхідно знати не лише мову, якою ця мудрість викладена, а й мати дуже глибокі пізнання в сфері єврейської релігії, філософії, світорозуміння тощо. Перекладів Талмуду на російську чи українську мову не існує, оскільки зробити такий переклад на даний час практично неможливо (чому? — В. Я.). Зараз відбуваються лише деякі спроби такого перекладу" (отже, можливо? — В. Я.)

Наведу зразки мудрості з Талмуду, взяті мною до статті: "Жидівський народ є єдиний вибраний Богом, а всі інші народи варті презирства і ненависті. Маєтки всіх народів належать жидівському народові, тож він має право відібрати в них те майно" (Чожен Гамішпат, 348). Із цієї ж книги Талмуду: "Жид не зобов'язаний додержуватися моралі щодо гоїв. Жид може порушити мораль, якщо це корисно йому або жидам взагалі". Наявність книги "Чожен Гамішпат" у Талмуді ви не заперечили. Зачитані в суді пояснення єврейської релігійної громади Києва заперечили наявність у Талмуді книги "Мудіш Талшот", але я на неї й не покликався. Однієї цитати із книги "Бава Кама" (Анегабга) громада "не знайшла", отже, й не заперечила.

Ваше заперечення не викликало здивування тільки в судді Саприкіної, а в мене і моїх колег постало ще більше запитань до такого тлумачення наведених цитат. Ви кажете: "Те, що наведено в статтях (власне, лише в одній. — В. Я.), не є цитуванням Талмуду, це окремі витяги — своєрідний "салат", але в салаті ми чітко бачимо буряк, моркву, цибулю та ін. — і кожен овочу ньому не губиться і не втрачає свого смаку. Салат із цитат також має свій смак, але в ньому ніколи не губиться першоджерело.

Перше. Якщо юдеї — чи всі євреї, чи навіть невелика частина їх — керуються моральними нормами, наведеними в моїй статті, то як, на Вашу думку, маю почуватися я, християнин чи язичник? Це ж не дівоча цікавість і аж ніяк не антисемітизм.