Читать «Україна в лещатах сіонізму» онлайн - страница 17

Доки проблема не пройде наукової перевірки документами, її не буде знято. Безапеляційність пана Стріхи така ж, як і Рабиновича чи Малинковича: "Адже вже одного цитованого вище твердження В. Яременка досить для доведення факту "розпалювання ворожнечі", а санкцію за таке діяння закон передбачає єдину… закриття видання". Ну, слово в слово, як у п. Саприкінрї. То чим же він відрізняється від названої судді з усіма характеристиками, які вона одержала в пресі. То все ж таки, пане Стріхо, де горить? Що згоріло? Хіба що репутація Видавничого дому та її хазяїна — медіа-олігарха із незавершеним кримінальним минулим? З ким ви, п. Стріхо? Чи здатні ви підписатися під відозвою всесвітньо відомого українського кіномитця Юрія Іллєнка, опублікованою в "Персоналі Плюс" № 17, 10–16 травня 2004 року?

3. Третя брехня п. Стріхи: "І чому опозиції так і не вистачило мужності сказати: "Так, газета справді помилилася…" У чому, п. Стріхо? Що порушила питання про сіоністське засилля в інформаційному просторі і руйнування засобами масової інформації культури, духовності, моральності? Що ж ви чи хтось інший спростували з наведеного в моїх статтях? Ви, Малинкович, Рабинович, Кацман спростовуєте голослівне, аргументами чеховського вченого сусіда: "Этого не может быть, потому что этого не может быть никогда". Може, тільки факт нашестя 1941 р. євреїв у складі вермахту та ще геноцид 1932–1933, 1937–1938 pp., організований сіоністами. Та ж це стверджують документи, а чим заперечуєте ви? А нічим. Ви шукаєте можливості накинути табу на ці проблеми. Опозиції якраз вистачило мужності не піддатися сіоністському натиску і визнати фактично, що проблема є. "Лише Віктор Ющенко, — пише п. Стріха, — засудив зміст публікацій В. Яременка…" Тим гірше для Віктора Андрійовича. Так, він поставив питання: "Чому Яременка не віддають під суд?" Рабинович почув підтримку і відразу подав "Заяву" в прокуратуру Шевченківського району з вимогою порушити проти мене карну справу.

А я писав у статті, що хочу, аби мій майбутній президент не був ні єврейським, ні російським ставлеником, а обранцем українського народу і відпрацьовував наші гроші, наші податки. Ющенко має свою стріху, з-під якої, як гадає, йому далеко видно. Ну, подався Віктор Андрійович на ювілей до Звягільського, підхлібив, навіть не радячись з колегами по блоку. "А що, помогли тобі, синку, твої ляхи?" Як вони зустріли вас, Вікторе Андрійовичу, в Донецьку? Та ж над Звягільським тяжіє незняте в суді звинувачення в розкраданні народних грошей від 25 до 300 млн доларів США. Я нічого не маю проти Звягільського, якщо він невинний, але тоді посадіть наклепника. Тепер п. Ющенка потягло на інтерв'ю В. Кацмана до рептильки В. Рабиновича, який ще не відсидів 5 років із 14 визначених судом, який досі не реабілітований і не амністований. Оця тепла компанія нашого кандидата в президенти аж вельми дивує. Я особисто покладав надії на Віктора Андрійовича і писав про нього з надією ще коли він не був навіть прем'єр-міністром. Я дарував йому свої видання — чотиритомне "Українське слово", чотиритомний "Новий тлумачний словник української мови", двотомне "Золоте слово". І раптом чую під схвальне сіоністичне "ату!" його вимогу посадити професора Яременка.