Читать «Україна в лещатах сіонізму» онлайн - страница 15

Панове, різниця між мною і вами зовсім не та, що між мною й І. Дзюбою, Є. Сверстюком та іншими ідеологами незалежної України: ми як чорнороби працюємо на українську національну ідею, для України, а ви служите рабиновичам, суркісам, медведчукам, пінчукам. Служить і пан Стріха, але він — служка, попихач ("подай патинки господині та принеси мені води"). Але цей служка переступив межу законності і має відповідати в суді. Методи його служіння, як і в Рабиновича, Кацмана, Наймана, — це цинічна брехня, брудні наклепи, хамство і безпардонність.

1. "Український фізик і літератор" п. Стріха бреше: "… газета "Слово" надрукувала статтю А. Щербатюка "Дух крові", в якій пропонувалося зашморгнути чи то "московські шиї жидівськими кишками", чи то — "жидівські шиї кишками московськими". Нічого подібного в статті нема. Головне — переконливо збрехати, взявши в лапки власну вигадку, — і читачі повірять в антисемітизм А. Щербатюка. Вражаюча підлість.

2. Іду за текстом статті "українського фізика і літератора": "Приводом для заборони стала низка публікацій професора В. Яременка, про рівень і наукову сумлінність яких свідчить крилата фраза про те, що 1941 року на Україну посунули "400 000 євреїв-есесівців".

Оскільки наведена в статті цифра особливо глибоко спантеличила ідеологів сіонізму в Україні, зупинюся на ній окремо. Бачте п. Стріху не стурбували рівень і сумлінність писань Шлаєна, ніби в Бабиному Яру з 4000 карателів тільки 120 були німці, а решта — українські поліцаї, хоча документально відомо нині, що жоден поліцай 1941 року участі в розстрілах євреїв у Бабиному Яру не брав. Українського фізика і літератора не збунтувало нагнітання сіоністичними публіцистами вигаданих, документально не підтверджених фактів зоологічної жорстокості козаків Хмельницького, гайдамаків Ґонти і Залізняка, вояків армії Головного отамана Симона Петлюри щодо євреїв.

Для Стріхи це нормально, його рід "до шостого коліна" сприймає шлаєнів, найманів, ковтуненків, рабиновичів як науково сумлінних, високого рівня огиджувачів українського народу і пасквілянтів української історії, їхня теза про поголовну співпрацю (колабораціонізм) українського народу із німецькими окупантами п. Стріху також не обурює. Він разом із Рабиновичем, Найманом, Шлаєном, Малинковичем наведені мною факти колаборації євреїв не визнає і вимагає осудити мене як карного злочинця. Вперед! І дурню очевидно, з будь-яким рівнем і науковою сумлінністю, що я не робив спроби очорнити євреїв як колабораціоністів. Я стверджував, що не було ще окупованого народу, із середовища якого не постала б якась частина, бодай частинка, що прислужувала б окупантам. І "богробраний" народ не є винятком і співпрацював із німцями по всій Європі, брав участь у складі вермахту й у військах сателітів Німеччини: "К примеру, евреи, которых, кстати, среди пленных гитлеровских войск оказалось в 4 раза больше, чем официально воевавших с СССР финнов, производили на промышленных предприятиях Освенцима синтетический бензин и каучук для гитлеровских войск…" І далі: "Оказалось, что в осаждавшей Ленинград финской армии служило не менее трехсот не то что евреев, а верующих иудеев! Всем им, согласно демократическим законам Финляндии, была предоставлена возможность соблюдать свои религиозные обряды, для чего неподалеку от линии фронта, в разборном финском домике оборудовали походную синагогу". От вам і Голокост, і колабораціонізм, і "вибраний" народ! Усе наведене вище і подане нижче я цитую за книжкою Юрія Мухіна "Убийство Сталина и Берия" (М.: Форум, 2003). Так ось, цей автор на стор. 187–188 із конкретними цифрами доводить, що 1941 р. на СРСР напала вся Європа, а не одна Німеччина: "Только иностранная часть войск SS составляла 400 000 человек". Цю потолоч становили солдати 24 національностей, полонені євреї серед них на 13 місці — 10 173 осіб.