Читать «Цікаві досліди» онлайн - страница 16

Люда. Митцi.

Гаврюша Обiзянов. Якi митцi?

Люда. Разнi. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик — пацан єщьо.

Степан Срака. I шо вони роблять?

Люда. А макарони їдять! У суботу i недiлю замiсть компота — кохве, горiлку по святах.

Гаврюша Обiзянов. А бацила?

Люда. Бацилу раньше давали, щас нi.

Степан Срака (рiшуче). От все одно — заєбiсь жизнь! (До Люди). Вiдкривай, блядь!

Люда. А може не треба — вони битись будуть!

Степан Срака. Та одiн хуй — раз живьом! Эх жизнь хуйовая!

Степан Срака i Гаврюша Обiзянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди i вiдкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на мордi: «Террористи хуєвi!»]

Степан Срака. Пустiть друзi! Ми бiльше не будемо!

Голос Магарича. Тобi, я бачу, мало пизди получить, — ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий дверi — бздить!

Степан Срака. Хлопцi, єбiть куди хочете, тiки пустiть — парашу буду виносить, бля буду!

Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопцi — воно, iнженер, як цуценята — скавучить, то так весело робиться, а набридне — придушим та й викинем к хуям!

Альфред Залупенко. Правильно, хлопцi — нехай лiзе.

Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку — друг, товарищ i брат.

Гаврюша Обiзянов i Степан Срака залазять до товарного вагону i зникають в пiтьмi. Люда знову закриває дверi на дрiт.

Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш — я тобi гланди через сраку вирву!

Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.

Голос Альфреда Юхимовича. На чьом ми зупинились, господа?

Назар Сивуха. На сiмфонiї Бpамса.

Альфред Юхимович. В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно i занотовуйте до цитатника, бо ви нiхуя iще жизнi не знаєте! От вчора, пiсля вечерi, вам звонила якась лярва — мов так i так, кидай усе — приїзджай їбати! Так шо ви зробили? — Весь затрусилися мов скажений i давай у дверi гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на мiстi пана Сивухи?

Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив!

Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно?

Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?

Альфред Юхимович (демонстрiрує свою комунiкабельность). Чом не сказати? Скажу: в однiй ампулi — сiмянна витяжка бобра, в другiй — всячєскiе iмунодєпрєссанти.

Степан Срака (у захватi). Яки люди! Гаврюша, якi люди! А ми цiлу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми лiтаєм.

До вагону кiлька хвилин тому пiдiйшов Шльома Гомельский — науковець, i з цiкавiстю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслi.

Альфред Юхимович. Або увiзмiть таку штуку як танцi. Щас кожен мудак сам по собi танцює, руками й ногами махає, спотiє весь, а в нагороду хiба що запалення легенiв схопить. Мiж тим, чоловiчий пiт — то ценна сировина. Тож, замiсть руками махать, вiзьми платок та зажми його пiд пахвою i так танцюй, щоб добре потом просяк.

Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!

Альфред Юхимович. Як хорошо просякне — зараз їм тьолцi мармизу витри i считай дєло в шляпе.

Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навiщо?