Читать «Поклик Ктулху» онлайн - страница 7

Говард Лавкрафт

2. ІСТОРІЯ ІНСПЕКТОРА ЛЕҐРАССА 

Про давніші події, які спричинилися до того, що сновидіння скульптора і барельєф стали такими важливими для мого дідуся, йшлося у другій частині його довжелезного рукопису. Виявилося, професор Енджел уже колись бачив зображення цього пекельного безіменного чудовиська, застановлявся над невідомими ієрогліфами, що могли поєднатися лише у якесь жаске слово «Ктулху»; між цим усім був такий незбагненний і страхітливий зв’язок, що не доводиться дивуватися тому, як він напосідав на молодого Вілкокса, щоб той розповів про все бачене ним якомога детальніше.

Давній казус трапився у 1908 році, сімнадцять років тому, коли Американське археологічне товариство проводило свій щорічний з’їзд у Сент-Луїсі. Професор Енджел, як і належить настільки авторитетній і обізнаній людині, брав помітну участь у всіх обговореннях; і саме він став одним із перших, до кого звернулися кілька сторонніх відвідувачів, які пов’язали з зібранням висококомпетентних вчених мужів надію отримати вичерпні відповіді на свої запитання й експертні рішення своїх проблем.

Проводирем цього гурту відвідувачів, який став незабаром центром уваги всіх учасників з’їзду, був нічим не примітний чоловік середнього віку. Він прибув аж із Нового Орлеана у пошуках деяких відомостей, які неможливо було дістати із тамтешніх джерел. Звали його Джон Реймонд Леґрасс, і за фахом він був інспектором поліції. Він мав на меті показати те, задля чого він, власне, і забився сюди здалека, - гротескну, відразливу й, очевидно, дуже стародавню кам’яну фігурку, чиє походження ніяк не спромігся визначити. Не варто думати, ніби інспектор Леґрасс хоча б трохи цікавився археологією. Навпаки, його бажання з’ясувати суть та призначення цього витвору мало суто професійні підстави. Ця фігурка, ідол, фетиш, хоч би що це було, дісталася поліції кілька місяців тому у лісистих болотах на півдні від Нового Орлеана під час рейду на збіговисько гаданих прихильників культу вуду. Церемонії виявилися настільки ні на що не схожими і жахливими, що поліціанти не могли не визнати - вони натрапили на темний культ, їм зовсім не відомий, що куди перевершує своїм бузувірством диявольські обряди інших африканських культів вуду. Про його походження не вдалося дізнатися нічого, окрім недоладних і плутаних пояснень, добутих від захоплених учасників; відтак стає зрозумілим і бажання поліції знайти знавців давнини, які могли б допомогти їм ідентифікувати страхітливий символ і таким чином відстежити походження культу аж до його джерела.

Навряд чи інспектор Леґрасс був готовий до того, що своєю знахідкою спричиниться до такої сенсації. Проте першого ж погляду на представлену річ було достатньо для того, щоб викликати у присутніх тут учених мужів почуття захопленої цікавості, і, не марнуючи часу, вони зібралися навколо, аби побачити мініатюрну фігурку, чия беззастережна чужорідність і дух істинно глибинної давнини так імовірно свідчили про невідкриті прадавні світи. Відразливий витвір не вдавалося пов’язати з жодною відомою школою скульптури, проте, здавалось, сотні й навіть тисячі років залишили свої сліди на матовій зеленуватій поверхні ніким досі не баченого каменя.