Читать «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» онлайн - страница 62

Якби всю віру в себе, викрадену за допомогою цих та інших «виховних» методів у дітей різних поколінь, можна було акумулювати десь у надійно захованому контейнері і продавати потроху за потребою, це був би найнадійніший бізнес у світі.

Христина любила спостерігати, наскільки по-різному виглядає той самий одяг на тих самих людях залежно від того, чи почувають вони себе впевнено. Ще більше її розчулювали спроби додати собі впевненості за допомогою дорогого одягу, годинника чи навіть машини, як це було поширено в Україні, а чи за допомогою модних психологічних тренінгів, на які більше покладалися тут, у Німеччині. Вона не дуже вірила в ефективність обох цих методів, хоча й розуміла, що це простий еволюційний процес — кожне покоління компенсує власні дефіцити. Дорогі речі купують ті, хто був позбавлений достатку в дитинстві, а їхні нащадки купуватимуть час психоаналітиків. Та йдеться їм усім про одне — однаково недосяжне.

Але те, що так легко й просто було відчитати в чужому досвіді, переслідувало й не давало спокою й у власному житті. Їй важко було б окреслити, що саме вона більше ненавидить у собі — надмірний консерватизм власного характеру чи, навпаки, надмірний хаос, якісь неочікувані слабкості, необережності, імовірність того, що вона спонтанним вчинком чи навіть думкою видасть себе й щось приховуване від усіх. Христина не знала, як саме поєднати в собі ці протилежності — жити згідно з планом, але водночас бути спонтанною, отримувати задоволення й уникати докорів сумління, або бути цілісною та раціональною, але довіряти своїм емоціям і не соромитися їх. Їй хотілося б, щоб для життєвих справ, як для шкільних домашніх завдань, існувала чернетка, на якій дозволено все, щоб потім переписати начисто лише найбільш удалий варіант.

Обважнілість і повільність думок врівноважувалися в ній трохи надмірною рвучкістю жестів і рухів. Вона зовсім не вміла ані рухатися з невимушеною грацією, яка дається від природи і якої неможливо навчитися, ані старанно розробляти стратегію своїх рухів, аби замінити природню граційність раціональною продуманістю. Виваженість кожного руху водночас захоплювала і лякала її в людей, наділених цим умінням. Христина любила спостерігати за молодими німкенями, які вміли таке по-справжньому. Наприклад, у потязі, коли слід було зняти з себе сумку через плече, фотоапарат, ще якусь полотняну торбу й великий наплечник. Коли така необхідність виникала в неї, їй ставало недобре вже від самої думки про те, як вона зараз плутатиметься в численних ремінцях, лямках, ручках — пригадати послідовність, у якій вона надягала на себе всі ці торби, їй ніколи не вдавалося, і починала тягнути щось одне, воно чіплялося за щось інше, вона нервувалася, міняла послідовність — і знову невдало. Іноді ці її борсання тривали по кілька хвилин, і почувала вона себе при тому так, ніби не помітила, що вступила дорогою в собаче лайно й лише тепер усвідомила, що запах чує цілий вагон.