Читать «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» онлайн - страница 61

Коли в її присутності якась надмірно турботлива мати вживала фразу «дівчатка так не роблять», у неї всередині все закипало. Вона відразу ж уявляла собі, як ця фраза назавжди заляже на недосяжно глибоко заховане десь із виворітного боку підсвідомості дно всіх майбутніх сумнівів, кожен із яких як мінімум наполовину складатиметься із одного великого сумніву — у собі, у власному праві на існування, розуміння, співчуття, на помилки, на успіхи, на можливість бути собою, а не прагнути до недосяжного ідеалу. Бо саме недосяжний ідеал, ця чиста форма існування будь-якої дівчинки, невідворотно зіпсована наявністю грубої плоті, перетворює всі інші форми існування цієї дівчинки на безперервний ланцюжок провин, з яких складається і кожен успіх, і кожна невдача.

Не менше бісило її і вимовлене в її присутності «хлопчики так не роблять». По суті, обидві ці фрази були анаграммою на якомусь глибшому, ніж поверхневе значення слів, сутнісному рівні. Обидві репресивно зводили сутність психіки до підпорядкування якійсь абстрактній моделі та з расистською послідовністю примушували відкидати все індивідуальне, допасовуючи характер і поведінку до цієї абстракції. І коли вона бачила перед собою надміру вразливого й цілковито позбавленого природніх лідерських амбіцій хлопчика, то відразу ж уявляла його собі через двадцять років понурим лузером, домашнім тираном із безнадійно погаслим поглядом, у якому з відчайдушною невтомністю світиться лише те саме перманентне почуття провини за все неусвідомлене, непрожите, не дозволене собі самому у відповідний час.