Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 13

Поміж шкільною адміністрацією не існувало єдиної думки щодо участі в маніфестації. Якщо М.Омелянович-Павленко вважав, що її забороняти не варто, бо можна втратити контроль за юнаками, які все одно вийдуть на вулиці міста, то начальник Одеського військового училища, армійський полковник Петро Васильєв не наважувався брати на себе таку ініціативу, тому закликав не поспішати й очікувати на вказівки згори від штабу Одеської військової округи. До речі, ад’ютантом П.Васильєва був штабс-капітан Іван Орлов, майбутній командувач 2-им Гайдамацьким куренем. Зрештою маніфестація, як ми знаємо, відбулася. На вулиці Канатній учасники заходу розташувалися таким чином: І школа під червоним прапором, далі українці — під жовто-блакитним і ІІ школа під червоним, за ними кулеметний батальйон, а позаду — артилерійська школа. Ліворуч, на коні з перев’язаною рукою, їхав найбільш популярний офіцер шкіл, георгієвський кавалер, полковник лейб-гвардії М.Омелянович-Павленко^[44]. Отже, українська молодь виступила своєрідним каталізатором змін у національному русі регіону, який ще не встиг набути масового характеру.

До слова, згадування «Української Хати» не було випадковим. Одразу з початком революції ця відома в Одесі організація згуртувала навколо себе найпалкіших українських патріотів, здебільшого військових, в основному старшин, і, як писав М.Омелянович-Павленко, юнкерів з військових шкіл^[45]. Отже стала плацдармом для подальшої організаційної роботи.

За таких обставин, створення 4 квітня одеської української Військової Ради (далі — ОУВР) мало виняткове значення. Адже вона незабаром направила постійно наростаючу стихійну енергію мас в русло організованої боротьби. Окрім цього, вона мала стати українським варіантом рад солдатських депутатів, що масово створювалися на хвилі демократизації. ОУВР була сформована на зібранні делегатів від усіх військових частин та окремих військових, які були зацікавлені в організації українців-військових^[46]. Збори проходили в приміщенні Вищого початкового училища на вул. Старопортофранківській, 16. Пізніше адресою Військової Ради стала вулиця Херсонська, тепер Пастера, 52. Проте, як зазначає одеський дослідник О.Шишко, «створення ОУВР було започатковано ще 31 березня і продовжено 4 квітня, коли на зібраннях військових українців було об’єднано всі українські гуртки, які існували в окремих військових підрозділах»^[47]. У ці дні присутні й вирішили утворити ОУВР, до складу якої мали увійти делегати від українців усіх частин Одеської військової округи та Чорноморського флоту. За словами історика, за виборну одиницю вирішили вважати роту, батарею, ескадрон, судно, команду. При цьому, згідно давнього запорізького звичаю офіцери і солдати мали обирати від себе депутатів спільно. На перші два зібрання було делеговано представників 45 військових частин. А також закликали інші частини якнайскоріше провести вибори своїх представників до ОУВР за принципом — по 2 делегати від кожної частини^[48].