Читать «Релігія Голокосту» онлайн - страница 8

Проф. Ян Бльонскі (Jan Blonski) пише: «Польська земля є заражена та збезчещена, і на нас лежить обов’язок її очищення. Хоча він зводиться до одного: до обов’язку достовірно розглядати наше минуле». Але очищення не відбудеться ніколи; польська земля завжди і безповоротно буде заражена та проклята.

На цій зараженій та проклятій землі живуть поляки. А той, хто живе на зараженій та проклятій землі, сам є зараженим та проклятим. ЄврейМіхаель Штайнгауф (Michael Steіnhauf) каже про це цілком відверто: «Жителі генерал-губернаторства підпали під зараження землі». Зрештою Польща була не випадково вибрана ареною Голокосту. Елі Візель пише: «Що стосується поляків: Це не є випадковістю, що найбільші табори смерті виникла саме в них і ніде більше». Ключова історія людської історії відбулася якраз на їхній землі, у тих, які «всмоктують антисемітизм з материнським молоком». Там, стверджує Мартін Бубер (Martin Buber), вибухнула «вроджена ненависть до євреїв». Поляки є співучасниками Голокосту. Співучасниками, щоправда, є також всі християни, але вина поляків особливо велика, тому що вони яскраво виражений католицький народ. Вони є співучасниками, тому що були присутніми не при вбивстві звичайних людей, а при сакральному вбивстві вибраного народу. Вони є співучасниками, тому що вони були присутніми при «розп’ятті мільйонів», були свідками «нової Голгофи». Зрештою, вони є співучасниками, тому що вони були помічниками вбивць. До цього декілька єврейських цитат.

Елі Візель: «Поляки переслідували євреїв так підступно, ніби це було їхнє улюблене заняття».

Люсі Давідовіч: «Ми ніколи достовірно не взнаємо, скільки сотень євреїв замордували польські партизани в польських лісах та болотах».

Альфред Ліпсон (Alfred Lipson), співробітник «Інформаційного архіву Голокосту» в коледжі Queenborough Community і нам ближче не відомий другорядний проповідник Шоа, стверджував, що Армія Крайова (націоналістичний рух опору під час Другої світової війни) планувала «остаточне вирішення єврейського питання».

Цього року вперше запалив священний вогонь на урочистостях пам’яті Голокосту «один з тих, хто пережив погром в Кєльце». З цього приводу Олександр Клюгман (Aleksander Klugman) в Tygodnik Powszechny, № 29/1996 р. писав:

«Запрошення одного з тих, хто пережив погром в Кєльце, запалити священне полум’я на урочистостях пам’яті Голокосту можна - хоча про це ніким не було сказано офіційно - зрозуміти таким чином, що цей погром був складовою Голокосту і, можливо, його останнім актом».

Таким чином санкціонується теза про співучасть поляків в Голокості. Це почалося з того, що в музеї Голокосту у Вашингтоні була розміщена велетенська фотографія так званого погрому.

Відомий американський «борець за права людей» Ален Дершовіц (Alain Dershowitz) стверджував, що більш ніж 1500 євреїв, які пережили Голокост, були замордовані після нього польськими католиками. Тут вартує вказати на одну теологічну проблему, а саме чи є жертви так званого погрому в Кєльце та інших нібито «жорстоких погромів» (Наум Ґольдман (Nahum Goldman) післявоєнного часу жертвами Голокосту (що випливає з ходу пам’ятних урочистостей в Єрусалимі), чи тут йдеться про «вбивство тих, хто пережив Голокост». Таке вбивство вважається це гіршим, ніж сам Голокост, оскільки «ті, що пережили Голокост», в релігії Голокосту мають особливий, вищий онтологічний статус. Мабуть, це є причиною того, що Дершовіц так званий погром в Кєльце таврує як «одну з найбільших жорстокостей в історії», хоча його жертвами стало набагато менше людей, ніж, наприклад, у масакрі палестинців, що молилися, вчиненій Барухом Ґольдштайном (Baruch Goldstein) в El Chalil (по-єврейськи: Hebron).