Читать «Релігія Голокосту» онлайн - страница 5
Томаш Габісь
- Вона має священні тексти, - мається на увазі щоденник Анни Франк (Anne Frank) чи
- Вона має своїх служителів, - коли ми дивимося на Елі Візеля та слухаємо його проповіді, на нас находить спокуса називати його «Ваша святість».
- Вона має свої реліквії: у січні 1994 року інформаційні агентства повідомили, що меморіал Yad Vashem в Єрусалимі отримав у подарунок два «дивани з волосся замордованих в Аушвіці євреїв». Кавалочки мила «з чистого жиру євреїв», які зберігаються там же, вже всезагально визнано «фальшивими реліквіями».
- Вона має свої храми, з яких найвідомішим є музей Голокосту у Вашингтоні.
- Вона має своїх єретиків та відступників: Знаковим є вибір назви статті в Rzeczpospolita від 11/12 травня 1996 року про справу абата П’єра (Abbe Piere) «Гріх отця Петра». Поспішивши на допомогу своєму другу-ревізіоністу Роже Гароді (Roger Garaudy), абат П’єр вчинив не помилку, а гріх!
Голокост і християнство
З вищесказаного випливає, що теологічно-метафізичне трактування Голокосту обов’язково приведе до конфлікту з християнством. Для євреїв Голокост став «еквівалентом розп’яття. Ізраїль став еквівалентом спасіння» (Джефрі Гарт (Jeffrey Hart).
Генрик Ґринберг (Henryk Grynberg) пише: «Євреї, які століттями намагалися практикувати смиренність, мусили платити за це найвищу ціну, аж до найбільшого розп’яття 20-го століття». В іншому місці він говорить «розп’яття шести мільйонів» і при цьому посилається на твір Франкліна Літвела (Franklin Littwell) з назвою «Розп’яття євреїв». Він також цитує німецького теолога Дітріха Бонгьофера (Dietrich Bonhoeffer), який називав євреїв «найменшими та найбільш беззахисними братами Ісуса Христа», а також папу Івана XXIII, який висловився схожим чином: «Вибач нам за те, що ми розіп’яли Тебе вдруге в їхньому (євреїв) тілі». Джордж Стейнер стверджує: «Якщо, згідно християнської віри, у муках Христа для людей померла божественна істота, божий та людський син, то можна також стверджувати, що в Шоа єврейський народ помер для Бога, що він взяв на себе нечувану вину байдужості, відсутності чи безсилля Бога».
Складається часом враження, що деякі християнські теологи навернулися до релігії Голокосту. Вже в промові Івана Павла II у 1978 році в Аушвіці, в якій він говорив про «Голгофу наших часів», можна було відчути, як він піддався теологічним категоріям релігії Голокосту. Єврейський філософ Еміль Факенгайм (Emil Fackenheim) пише: «Чим є муки на хресті порівняно з муками матері, чию дитину вбивають під голосний регіт чи в такт віденського вальсу?» З цієї причини Елі Візель у своєму «Зверненні» (краще сказати проповіді) в Кєльце (Kielce) називав присутність хрестів в Аушвіці богохульством і вимагав їх усунення. Щоправда, він також вважає неприпустимою присутність там й зірок Давида. У «Листі до католицького друга в Польщі», який був надрукований 16 липня 1996 року в Gazeta Wyborcza, Візель писав: «Я проти будь-яких релігійних символів в Біркенау, також проти зірки Давида. (...) Біркенау сам є символом чи пам’ятником. Залишки димарів, бараків, дерева, попіл, мовчання: ніщо інше не належить до цього цвинтаря, що не має собі рівних».
