Читать «Астрід Ліндгрен. Карлсон прилітає знов» онлайн - страница 5

Він оглянувся по кімнаті й помітив на столі марку.

- Скрізь валяється сміття та всякі непотрібні папірці,- мовив Карлсон, і не встиг Малий крикнути, як пилосос проковтнув марку з Червоною Шапочкою.

Малий був у розпачі.

- Моя марка! - закричав він.- Ти всмоктав Чер-юну Шапочку! Я тобі ніколи цього не подарую! [388]

Карлсон вимкнув пилосос і схрестив руки на грудях.

- Вибач,- сказав він.- Вибач мені за те, що я, добрий, послужливий, охайний чоловічок, хочу все робити якнайкраще, вибач мені за це!

Здавалося, що він ось-ось заплаче.

- Хоч як би я старався, усе даремно,- вів далі він тремтячим голосом.- Я ніколи ні від кого не мав подяки... тільки лайку та лайку!

- О,- сказав Малий,- не бери цього до серця, але розумієш, Червона Шапочка...

- А що то за стара червона шапочка, чого ти за нею так побиваєшся? - спитав Карлсон уже звичайним голосом.

- Вона була намальована на марці,- сказав Малий.- То моя найкраща марка.

Карлсон хвилину стояв тихо і щось обмірковував. Та ось очі йому заблищали, і він хитро всміхнувся.

- Відгадай, хто найкращий у світі вигадник? І відгадай, у що ми гратимемось? У Червону Шапочку й вовка! Пилосос буде вовком, а я мисливцем, що приходить і розпорює йому живіт. І гульк - звідти з'являється Червона Шапочка.

Він заклопотано озирнувся навколо.

- У тебе немає сокири? Ці пилососи тверді, як залізо.

Малий не мав сокири і радий був, що не мав.

- Можна відчинити пилосос і уявити собі, ніби ти розпоров вовкові живота.

- Можна, якщо хочеш з фальшувати,- відповів Карлсон.- Я не звик так розпорювати вовка, та коли вже в цій поганій хаті немає ніякого мотлоху, то нехай, будемо прикидатися.

Він наліг животом на пилосос і вчепився в його дужку. [389]

- Ти, дурню! - вигукнув він.- Навіщо всмоктав Червону Шапочку?

Малому здавалося, що Карлсон поводиться надто по-дитячому, граючись у таку гру, та однаково йому було весело дивитися на нього.

- Спокійно, тільки спокійно, люба Червона Шапочко,- казав далі Карлсон.- Одягай шапочку й галоші, бо я тебе зараз випущу.

Він відчинив пилосос і все, що там було, висипав на килим.

Вийшла велика сіра брудна купа.

- Ой, треба було спорожнити його в паперову торбинку! - сказав Малий.

- В паперову торбинку?.. Хіба в казці так? - мовив Карлсон.- Хіба в казці мисливець розпорює вовкові живота й витягає Червону Шапочку в паперову торбинку, га?

- Ні,- відповів Малий.- Звичайно, ні.

- Ну, то й мовчи,- сказав Карлсон.- Не вигадуй того, чого в казці немає, а то я не граюся.

Більше він нічого не міг сказати, бо з вікна повіяв вітер, і йому в ніс набилося повно пилюки. Карлсон не витримав і чхнув. Чхнув просто в сіру купку. І тоді звідти знявся вгору малесенький папірець і впав якраз Малому до ніг.

- Глянь, та це ж Червона Шапочка! - втішився Малий і хутко схопив запорошену марку.

Карлсон був задоволений.

- Ось що я зробив,- мовив він.- Раз чхнув і все владнав. Тепер ти вже, мабуть, не репетуватимеш через свою Червону Шапочку!

Малий витер марку. Він був дуже радий. Та ось Карлсон чхнув удруге, і хмара пилюки знов знялася з підлоги.