Читать «Мина Мазайло» онлайн - страница 3
Микола Гурович Куліш
Ти серйозно?
Рина не така, щоб назад.
Перехрестилась, немов збираючись у воду пірнути:
От на! Тільки ти, Улю, не зірвись. Що не казатиму я, то немов з твого бажання, розумієш? Можеш навіть мовчати, тільки підтакни коли, кивни головою, усміхнися. А далі - сама побачиш… (Постукала в двері до брата).
Моко, вийди на хвилинку! Чуєш, Моко?
Уля ледь чутно, самими рухами:
Рино, не треба! Золотко, не треба! (Побачила, що та не слуха, підбігла до люстра. Очевидно, хотіла зробити очі озерцями. Не вийшло. Вхопилась за серце).
Увійшла мати. До Рини голосно й авторитетно:
Тьотя не одержить такої телеграми!
Рина
Цс-с… Чого?
Мати тихше:
А того, що в ній тринадцять слів, ти розумієш? Треба скоротити.
Увійшов Мокій, юнак з чорним висипом під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама:
Ну?
Рина зробила знак матері, щоб та негайно вийшла. Мати вийшла.
Рина до брата.
Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга - Уля Розсоха.
Уля самими губами:
Розсохина.
Рина з натиском:
Розсоха.
Мокій незграбно подав руку:
Гм…
Рина
На хвильку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово - бразолійний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма?
Мокій хмуро, недовірливо:
Бразолійний, ти хочеш сказати?
Рина до Улі:
Як, Улю?… Ах, так! Бразолійний! Бразолійний!
Мокій уважніше подивився на Улю. Кахикнув. Тоді глухо:
Бразолійний - темно-синій (До сестри). Більш нічого? (Взявся йти).
Рина до Улі:
Бразолійний - темно-синій, розумієш, Улю?! (До брата). Уля каже, що воно звучне таке, свіже - бразолійний. Бразолійний.
Мокій до Улі. Стримано:
Ви де чули чи вичитали це слово?
Уля розгубилась:
Я?… Я не зна… Воно мені просто взяло і вподобалось…
Рина перехопила:
Улі ще одне подобалось слово… (До Улі). Яке ще тобі подобалося слово?
Здається… ну, як? "Бринить" ти казала?
Уля
"Бринить".
Рина
Що таке "бринить", Моко?
Мокій м'якше:
А, "бринить". По-руському - "звучить". Та тільки одним словом "звучить" його перекласти не можна. "Бринить" має… (До сестри, нахмурившись). Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала…
Рина здивовано:
Я?
Мокій суворіше:
Авжеж, питала. Просила, щоб я підлоги за тебе натер, і перед тим питала.
Рина
Невже питала? Тепер пригадую. (До Улі). Пам'ятаєш, ти вже раз у мене за це слово питала… (До брата). А я у тебе спитала для Улі, та забула. Пам'ятаєш?
Уля
Аж двічі! Рина сказала, що ви добре знаєте українську мову, а мені саме тоді вподобалось це слово, і воно мені, не знаю чого, страшенно вподобалось.
Спитала у Рини: що таке… "звучить"?
Рина перебила:
"Бринить"! Отоді я, Моко, й спитала тебе. Ну да ж. Ти ще, пригадую, сказав, що "бринить" - якесь надзвичайне слово…
Мокій до Улі:
"Бринить" має декілька нюансів, відтінків. По-українському кажуть: орел
бринить. Це означає - він високо, ледве видко - бринить.
Уля примружила очі. Рина до Улі:
Ти розумієш?
Уля кивнула головою.
Мокій мєякше:
Можна сказати - аеро бринить. А от іще кажуть: сніжок бринить. Це як випаде, а тоді зверху, в повітрі, ледве примітний такий, бринить.
