Читать «Азіатський аероліт» онлайн - страница 49

В залі був шум, він п’янив і дратував.

Швидко Сорокін сп’янів. Очі йому звузилися, заблищали олійним тьмяним блиском.

Джаз заграв «Пелікана». Ґіна струнко підвелася з стільця й простягла руки до Сорокіна:

- Я хочу танцювати, трам-тім-там-там, - заспівала вона в такт фокстротові, поклавши м’яко на плече йому руки.

Сорокін тремтячою рукою взяв талію й близько (занадто близько) схилив до неї свою голову. Так близько, що видко було нечисто виголене вугрувате підборіддя й дрібні, руденькі волосини борідки.

- Трам тім-там-там, - ловила Ґіна ритм музики. - Ну?

Сорокін танцював добре й легко, не зводячи збудженого погляду од привабливого лиця Ґіни.. Він відчував крізь шовк теплоту її тіла, бачив темні широкі очі, повні губи і важко дихав. Очі викривали боязке приховане, нахабне бажання.

Іноді, коли його коліна торкалися колін Ґіни, його рука, що тримала талію, дрібно дрижала.

«Досить», - подумала Ґіна й попрохала Сорокіна йти до столика. Танцюючи, дійшла свого місця й стомлено сіла на стілець. Зараз же, одкинувши голову на спинку, грайливо заговорила:

- Ви прекрасно танцюєте, надзвичайно легко. От з Ігорем мені чиста морока - завжди на ноги наступить. А, між іншим, він вам пише? - Ґіна тої ж хвилини стурбовано перегнулась через стіл і, вже пошепки, суворо додала. - Я гадаю, з вами про це можна говорити?

В очах Сорокіна на мить пропав п’яний блиск, очі протверезіли й розгублено вставились на неї.

Суворий погляд обдурив його, примусив пошепки відказати.

- Пише. - Сорокін боязко озирнувся й ще тихше проказав, так тихо, що Ґіна ледве розчула. - Позавчора листа одержав.

Відповіла також тихо:

- Я одержала тиждень тому.

Відповідь цілком заспокоїла Сорокіна й одігнала підозрілі боязкі думки.

Стримуючи себе, щоб не викрити гри й не викликати жодного підозріння, вона зважувала кожне слово.

- Я так боюся за Ігоря.

- О, не турбуйтесь, містер Ерґе знає, що робить.

- Але все ж таки справа ризикована.

- Звичайно, звичайно, але зате яка справа! А взагалі містеру Ерґе нічого турбуватися. Я підібрав таких молодчиків, що пекло перевернуть!

Сорокін говорив вже самозадоволено, гордий сам з себе

- Я навіть не уявляю де це.

- І не дивно, - спогорда відповів Сорокін, - це в чорта на ріжках. Лише містерові Ерґе могла спасти в голову така думка. Ви уявіть собі - з Алеутських островів, через океан в Якутію, в непролазну тайгу, в край ворога, це ж нечуваний в історії рейд!

Ґіна стиснула пальці, і нігті болюче вп’ялися в тіло. Ледве стримала себе, щоб не скрикнути: «А Віктор, Віктор?»

Стомлено приклала до чола руки, тихо попрохала:

- Одвезіть додому. Мені зле.

* *

*

Відпочивальня здавалась тісною й душною. Ґіна металася з кутка в куток, сідала на канапку, силкувалася якнайсильніше стиснути малими руками скроні й з тихим відчаєм говорила сама собі:

- Що ж робити, що ж робити?

Ясно й зрозуміло - Вікторові загрожує смертельна небезпека. А може, вже й зараз він лежить десь мертвим трупом? Всі неясні підозріння оформилися й підсилили малозначні, здавалося, другорядні події, що колись проходили поза увагою, яким вона не надавала ніякого значення.