Читать «Азіатський аероліт» онлайн - страница 21

І Ерґе, несподівано жартома віддавши себе на волю химерних дум, відчув, що задум його губить химерність і стає реальним і можливим. Треба твердо лише сказати собі: «Ти мусиш. Треба лише твердо сприйняти це як залізну потрібність, і треба ще грошей. І коли б це й не стало чи не найголовнішим».

Подумавши, Ерґе почув: по всьому тілі, як після напруженої роботи, потекла страшенна втома. Важко підвів голову з рук, відкинув тулуб на спинку крісла й повів вже згаслим зором (без думок, без злости) байдуже до вікон.

Сірим спокійним потоком вливався у кімнату ранок.

І вуха, що звикли відчувати скрегіт і гуркіт вулиць, незвикло сприймали тишу. Вже ніщо не непокоїло й не хвилювало - всі попередні думки здавалися звичайними, лише хотілося покласти голову зручніше на що-небудь і заснути.

Так в цю ніч у голові інженера Ерґе просто, ледве не жартома, накреслився план одчайдушної й зухвалої авантури.

* *

*

Наступний тиждень у Марича пройшов спокійно, по-діловому.

Він з’їздив у Бостон до професора Барінґера. Сивий, дрібненький на зріст і надзвичайно милий і ввічливий вчений гостинно прийняв помічника професора Горського (з Горським вчений познайомився три роки тому на всесвітньому з’їздові астрономів). Він з радістю до дрібниць познайомив Марича з ходом розкопин Арізонського аероліту. Барінгер тільки-що повернувся до Бостону на відпочинок і, передаючи свій досвід, побажав дорогому професорові Горському успіху в його почесній праці.

Розшуки основної маси Арізонського аероліту ускладнялися тим, що аероліт упав тридцять років тому й пішов у землю не сторч, а вбік, і тому надзвичайно важко - підкреслив Барінґер - повести вірно свердління ґрунту. Арізонський аероліт, крім наукової цінности, дасть, очевидно, й чималу матеріальну користь - бо знайдені дрібні шматки аероліту складаються з заліза й нікелю.

Почувши це, Марич згадав приписку в листі професора Горського й запитав Барінґера - чи траплялося коли, що в складі маси аеролітів знаходили і частини платини. Барінґер знизав плечима і признався, що наука про аероліти ще надзвичайно слабка й має в себе остільки мало матеріалів і даних, що твердо відповісти на це питання не можна.

Повертаючись з Бостону, Марич у вагоні знов згадав постскриптум у листі Горського й вражено подумав - які то скарби мав би Радсоюз, коли б насправді аероліт хоч частково складався з платини - відродження матеріальної культури й техніки, прогрес. І подумавши це, усміхнувся сам собі: «І прийде ж таке в голову».

Під ритмічні такти коліс експресу перевів думки на те, що ось знов повертається до Нью-Йорку, а звідти через тиждень треба рушати до СРСР. Згадав Ґіну. І чи діловий настрій, чи просто втома дороги спричинилися до того, що він спокійно, без тоскного неспокою згадав це ім’я.