Читать «Чужий світ» онлайн - страница 15
Олександр Миколайович Левченко
— Вірю, — просто відказав Генерал, дивлячись приятелю у вічі.
— Спасибі, Максиме…
Він ніколи не називав Генерала повним ім’ям, і той чомусь аж здригнувся, але не сказав нічого, а повернувся до кабінету і зайнявся пошуками ліків. І коли нарешті аптечку було знайдено, в кімнатці зненацька сухо гримнув постріл. Невеличкий флакончик випав з Генералових рук, в голові блискавкою пронеслося: «Не може бути, не може цього бути!», він прожогом кинувся до дверей і тут же завмер на порозі. Фелікс лежав на дивані з відкинутою назад головою, а під вікном тьмяно виблискував металевим боком винуватець трагедії. Генерал ступив кілька кроків вперед, підняв пістолета і став уважно його розглядати. За спиною почувся якийсь грюкіт, хтось міцно схопив його за руки і, вирвавши зброю, брутально відштовхнув убік. Генерал спохмурнів, але миттю все зрозумів. «Ех, хлопці, хлопці, — подумки дорікнув він, — невже я міг таке вчинити із собою?»
«Ну що, ти вже почуваєшся щасливим?» — несподівано озвався знайомий насмішкуватий голос. «Від чого?!» — здивувався «начальник полігона». «Від того, що залишив свій слід в історії, — поблажливо пояснив „цинік“. — Жаль тільки, що ніхто про це не дізнається». «Ну ти й падлюка! — обурився „начальник полігона“. — По-твоєму, я все робив навмисно?! Може, ще скажеш, що то я вбив Філа?!» «Ну, стверджувати не буду, — усміхнувся „цинік“, — але, ти знаєш, поміркувати над цим таки варто…»
