Читать «Хуан Маркадо - месник із Техасу» онлайн - страница 9

— Слухаю, мій полковнику! — Капітан козирнув і хутко вийшов.

Ще дзвінко лунали надворі його кроки і дзенькали остроги, коли двері поряд з кабінетом відчинилися і до кімнати ввійшов лікар Крафт. Він був у своєму звичайному чорному сюртуку і тримався з бадьорою догідливістю, властивою лікарям, які навідують багаті доми.

— Дуже радий познайомитися з вами, пане полковнику, — нахилив він голову. — Прошу вибачити мені за спізнення, але по дорозі нас зупинили апаші, і якби не Сайлас, мій негр…

— Але ж ви відмовилися від охорони моїх солдатів!

— О пане полковнику! В наші дні без них подорожувати по Техасу далеко безпечніше, — відверто пояснив лікар.

Полковник насупив брови. «Що це? Нахабство?.. Чи він просто дурний, цей чоловічок?» Але лаятися не варт було.

— Так, — сказав він, усміхнувшись, — я чув про вашого негра, якого дикуни мають за напівбога. Чи не продасте його? Він би замінив нам цілу армію…

Мізерний, майже безбровий лікар улесливо усміхався. Однак холодні маленькі очиці уважно вивчали полковника.

Важко було збагнути, чистокровним індіянином, метисом а чи всього лише далеким нащадком індіян був полковник Агірре. Лікар Крафт добре знав — індіянська кров виявляє себе через багато поколінь. Бронзовий колір обличчя, широкі вилиці, різко окреслені м'язисті губи і трішки приплющений ніс… Хотілось уявити собі цю людину в яскравому вбранні лютого команчі: з орлиними пір'їнами в тісно стягнутому на маківці волоссі і обличчям, розмальованим червоними й білими смугами.

Ім'я Агірре могло стати широко відомим у Мексіці, тому що він мав усі якості політичного, діяча тих часів: був багатий, жорстокий і славолюбний. Але полковник Агірре припустився однієї помилки, за яку тепер розплачувався, — він хотів поділити владу із своїм кращим другом — генералом Санта-Анна. Та ба! Його кращий друг був не менш багатий, жорстокий і славолюбний, аніж він сам…

Ось чому полковника Агірре було усунуто від великої політики і він посідав тепер таку незначну посаду в цьому глухому закутку на самому краю мексіканської землі.

Однак ні для кого не було таємницею, що полковник зберіг таємні зв'язки з деякими визначними військовими і політичними діячами столиці. За короткий час він зумів стати найвпливовішою людиною серед мексіканських представників влади у Техасі і був відомий як запеклий ворог американських колоністів. Його боялися, перед ним запобігали…

Та нині в очах грізного полковника лікар помітив знайомий вираз заклопотаності і тривоги, той самий вираз, який він так часто бачив на обличчях близьких родичів своїх пацієнтів… О! Він ніколи не викликав у нього співчуття!

Маленький лікар дуже добре знав, задля чого його запросили. І все ж таки він співчутливо запитав:

— Ви захворіли, пане полковнику?

— Ні. Дружина. Моя дружина… Та сідайте ж ви! — гаркнув полковник. — Я вам зараз усе розповім. Бачите, Тереза… Тобто донья Тереза Леаль де Агірре і Понсе Леон — так звали мою дружину… Ну от, вона має стати матір'ю, розумієте? Але річ у тім… Я боюся, що… Її вік…