Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 8

Гальске ще раз оглянув вирізаний з книжки аркуш. Машинально перечитав напис, зроблений майором Вільховеном: «Прекрасний пам'ятник має Шіллер, чудова могила Гейне, але напис найпростіший у Гете». Мимоволі всміхнувся на думку, що сам майор не має могили з надгробним написом, і заходився вивчати план. Відклав його, почувши подальші настанови:

— Після того як ви передасте план людині, котра назве пароль, забороняю вам цікавитися чимсь, окрім вашої офіційної місії. Перебирайте гриби і ягоди, які нам хочуть продати поляки. Завдання нескладне. Залишається тільки від понеділка до середи виходити на прогулянку визначеною вулицею. Придивляйтеся до нашого «китайського ліхтаря». Крім того, в адміністратора готелю для вас буде залишено пакет. Ви повинні тільки чекати, Гальске, терпляче чекати. За вас працюватимуть інші люди. Ну ось, ніби поговорили про все, залишається хіба що попрощатись.

— Шеф, — Гальске не міг приховати цікавості, — розумію, що гербарій має ще для вас вартість. Але навіщо возити з собою старе шпаргалля з архівів?

— Ви дуже дивна людина, Гальске, — Мюллер скорчив невдоволену міну. — Втім, зрозумійте… Справа архівів — це проблеми прізвищ. Історія, мій любий, наука, що існує, поки ще живі люди, увічнені в її хроніках. В нашій республіці живуть тисячі людей, які в роки війни лишили по собі певні спогади. А викриття згаданих документів комуністами і розголошення їх можуть привести до політичної компрометації зацікавлених осіб. Адже добре відомо, що навіть колишній канцлер мав неприємні клопоти через своє ставлення до партії, членами якої були і ми з вами. Що вже казати про випадки, коли в архівах залишалося багато матеріалів, десятки документів, серед них листи службовців гестапо і СБ, списки агентів, вироки спеціальних суддів, справи пацифікаційних акцій, документи з концтаборів. І все з прізвищами — чорним по білому! Чи ви розумієте, — Мюллер звертався, як учитель до уважного учня, — що пошук архівів, — це, з одного боку, спокій багатьох поважних співвітчизників, а з другого — шанс до певних… скажімо, послуг людям, які працювали з нами, а тепер сидять, наче миші під мітлою? Гра іде на високу ставку, Гальске…

— Звичайно… — Фріц Лярг, він же Фред Гальске, енергійно потис подану шефом праву руку. — Постараюся виконати завдання швидко і якнайкраще.

— Постарайтеся, — почув він, коли вже виходив. — Натомість ми постараємося закруглити ваш рахунок у банку. Бажаю успіху.

Гальске спустився на перший поверх, де його вже чекав Глауке, щоб передати пакет інформаційних і рекламних матеріалів, декілька брошур, необхідних для новоспеченого інженера-лісівника…

Вдруге до будинку на тихій вуличці Гамбурга він уже не приходив. Чекав наказу про виїзд у готелі, ретельно вивчаючи матеріали, що стосувалися його нової ролі. Налагодив зв'язок із фірмою, представником якої вважався. А перша зустріч із супутником майбутньої подорожі обіцяла приємні хвилини в краях, що були йому давно відомі.

Варшава нічим не нагадувала Гамбурга; важко знайти схожість як в архітектурі, так і в історії обох міст, таких різних і кліматом, і загальною атмосферою? Того ж дня Варшава ще більше різнилася від портового західнонімецького міста. З самого ранку на безхмарному небі світило сонце, що обіцяло чудову погоду на цілий день.