Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 44

— Вітаю! — в церемонному поклоні поручик схилився перед Тржаскою. — Якщо, звичайно, все це правда. Треба було заглянути до паспортного столу. Де-де, а там мусять знати про таку велику групу. Перевіримо, зрештою, і в бюро подорожей… Тільки що це нам дасть? — зненацька спитав він.

— Новий слід! — Тржаска, підвівшись із крісла, почав прощатись. Час, що його він міг присвятити розмові з Грудзінський, скінчився.

Пообідні години роботи в бюро агентства «Глобус» здавалися вкрай наелектризованими. Знервований був касир Гірше, у гнітючому настрої перебував магістр Тржасковський, навіть Альбін Цільманек, завжди поштивий і привітний, бурмотів щось невдоволено на адресу панни Гражинки, що, як завжди, сиділа за машинкою.

Четвер

Капітан Тржаска сидів за столом. Щойно повернувся з буфету, в якому, як завжди, снідав, і, оскільки наближалася лише восьма, мав абсолютну певність, що ніхто з підлеглих протягом найближчих кільканадцяти хвилин не порушить його думок. Витяг з кишені нотатник і почав переписувати всі відомі факти, ставлячи знаки запитання над тими, де було ще багато невідомих.

«Підозрілі, — писав Мацей, — можуть бути і поза межами наших спостережень. Безперечний факт — ворог, очевидячки, спішить з виконанням свого завдання. Може, це завдання зводиться до звичайного рапорту агента чи агентів? А чи справа термінова? Якась істотна і дуже актуальна для них?!!» — перечитав останнє речення і додав до знаку запитання два знаки оклику. Підкреслив слово «актуальна». Через хвилину знову узяв кулькову ручку: «Відомо, що агент пробуде в країні лише тиждень. Від понеділка… А може, він уже приїхав? Чи не помиляємось ми, що саме на цьому тижні кур'єр повинен бути у нас?» Капітан подумав, що весь задум операції спирається поки що на одну деталь: донесення, надіслане в управління, вірогідне. Агент має приїхати в Польщу на сім днів, тобто на сім діб. «Якщо ця інформація неточна, то…» — далі вже не хотілося конкретизувати. Було, між іншим, очевидно, що невдала спроба пошуків «скарбу» в Константанові може й не повторитися. В такому разі «скарб» залишився б на місці. Але тоді він так само лишився б невідомим і для нас. Більше того, ми втратили б слід агента, а можливо, й цілої групи, глибоко законспірованої, потаємної, про яку ми до цього часу нічого не знали. Такі висновки були не з веселих. Мацей пригадав мимоволі один із класичних сюжетів, якими так часто послуговуються автори популярних детективів. В цій же справі, по суті кажучи, підозрілих ще не було. Якісь речові докази, випадковості — все це ще треба було з'ясовувати.

Уважно, так, ніби не він був автор тексту, ще раз перечитав зроблені допіру нотатки. Чи в Константанові діяла лише одна людина? Був це звичайний шукач пригод і таємничих скарбів чи хтось із тих, хто нас цікавить? Чому так несподівано з'явився в полі нашого зору Рудольф Грюнн? А також Генріх Гірше, який працює касиром у відділі туристичного бюро «Глобус»? Невже це він? Не був ще певний. Мусив також вважати й на те, що кур'єром із-за кордону могла бути й інша особа, може, один з тих тижневих туристів, а може, дві або три особи… І цього не можна було відкидати. А Долленвангер, а Арндт чи Бургер? А може, та спокійна старенька пані Умер?