Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 38

— Чому? — здивувався Рогаля. — Невже молоді офіцери нашої служби вважають, що для розвідника існує пенсійний вік?

Тржаска не зумів надати обличчю серйозного вигляду.

— Та ні ж бо, товаришу полковник. Родина, з якої походить Умер, з покоління в покоління дотримується традиційно лівих поглядів. Її батько й чоловік належали до соціал-демократичної, а згодом до комуністичної партії. Обоє загинули в концтаборі. Можна ще додати, що дочка Умер, нині Костревська, познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком також в одному з концентраційних таборів. Нам здається, що…

— Згоден. Зигфріду Умер з нашого списку можна викреслити. А інші?

Капітан по черзі перебирав кожного з туристів ФРН, що приїхали в Польщу лише на тиждень. Не було жодних підстав для найменшої підозри щодо доктора Фреда Зієра, який прибув на міжнародний симпозіум з питань медицини. Тржаска вважав, що поза підозрою також Ернст Долевангер, сорока. трьох років, інженер-хімік, представник фабрики «Гехст», колишній в'язень Освенціму.

— Отже, вже троє відпали. Є ще два комерсанти: Вольфганг Арндт і Гельмут Бургер. Приїхали у фірму «Ліс», мають підписати торговельну угоду. Разом живуть у готелі «Орбісу». Арндт у нас був уже двічі. Бургер приїхав уперше.

Полковник поцікавився, чи представники західнонімецької торгової фірми не виїжджають нікуди з Варшави, а переконавшись, що ні, слухав уважно далі.

— Спочатку німці попросили візу тільки для Арндта, — розповідав далі капітан Тржаска, — а через два тижні і для Бургера. Обидва фахівці-лісівники. Нічого підозрілого.

— Виходить, усі поза підозрою?

— Є ще шостий. Випадково ми натрапили на інформацію про нього у пресі. — Капітан, очевидячки, намагався розтягти розмову. — Приїхав до нас на тиждень і сидить у туристському готелі «Глобус». Він з молодих, та ранніх… — затнувся, бо брови полковника грізно насупилися, що означало близьку бурю.

— Ви що, письменник? Трилогії мені оповідаєте!

— Його прізвище Рудольф Грюнн, мешкає у Нюрнберзі, вчиться в Монахіумі на відділі політичних наук. Йому двадцять п'ять років. Член профашистської організації «Дойчлянд Югенд-Ост», яка відкрито виявляє свою ненависть до сучасного політичного ладу в Європі…

— Кажучи простіше, молоді реваншисти?

— Саме так, товаришу полковник. Грюнн виконує функції керівника однієї з таких груп в Монахіумі.

— Хтось же його до нас запросив?

Тржаска скривився:

— І так і ні. Все це трохи дивно…

Полковник насупив брови:

— Ви дуже полюбляєте театральні ефекти. Говоріть навпростець. Маєте якісь дані?

З інформації Мацея Тржаска виходило, що студент Рудольф Грюнн приїхав до Варшави як турист на час вакацій. Візу на в'їзд отримав без перешкод, очевидно, махнули рукою на його неприхильне ставлення до Польщі. Враховано, мабуть, що й так західні кореспонденти, акредитовані в Польщі, багато пишуть нісенітниць про наш край, тому «сенсації» Трюмна будуть хіба ще одним камінцем, кинутим з ревізіоністського городу. Тим часом відмова у візі західнонімецькому студентові могла б бути використана в антипольській пропаганді. А так Грюнн приїде і не матиме жодних перешкод, щоб оглянути те, що хоче, щоб вести розмови та дискусії.