Читать «Боротьба триває» онлайн - страница 29

— До дідька, таж це лишилися сліди, коли я розв'язував оті головоломки! — вигукнув Шиманський, що саме зайшов до кімнати. — Все відбилося через картку, яку мав з собою хлопчак.

Поручик Грудзінський вже по зав'язку був ситий безконечними спогадами про нічні та ранкові пригоди Шиманського.

— Між іншим, у нас немає адреси. Можна, звичайно, маючи якийсь план, спробувати пошукати… Але чи дасть це якісь результати?

— Якщо пристати на твою думку, — озвався нарешті Мацей Тржаска до лейтенанта, — то тут взагалі не було ніякої покражі.

— Ха! У тім-то й річ, що деякі сліди свідчать про це досить переконливо. — Коли ви виймаєте щось із шифоньєра, — звернувся він до Шиманської, — то де ви складаєте різні там мішечки, чашки, коробки?

— Хіба я знаю? — знизала плечима. — Як я даю лад тому, що в шафі чи в шифоньєрі, то складаю все там, де є місце. Перш кладу на підлогу… Але що ви з такими дрібницями… — урвала вона мову, але Грудзинський, явно задоволений, вимагав дальших пояснень.

— Ну, звісно, на підлогу, — повторила здивовано, — а потім або на столі, або ще кудись, де є місце…

— У мене в столі завжди лад, — втрутився Шиманський. — Не скажу, скільки разів на рік перебираю в шухлядах, але завжди виймаю з них усе і складаю окремо. Кожна шухляда, тобто що в ній, — окрема купка.

Грудзінський показав пальцем на стіл:

— Власне! Так робите ви, мої панове. А тим часом, що ми бачимо тут? Всі вийняті речі педантично складені з лівого боку. І тільки з лівого, що свідчить про те, що незнайомець, очевидно, стояв навколішки, обличчям до означеного предмета. Тут-то й ключ до розгадки.

Хоч як просила господиня, але ні Грудзінський, ні експерт на чай не залишилися. Поручик ще раз наголосив, що не зовсім розуміє, чого шукав тут злодій, бо не вірить у можливість виграшу мільйона за допомогою театральних афіш, а проте постарається його спіймати.

— Може, його хтось сполохав і він побоявся виносити речі, з квартири? Але й лото про всяк випадок перевіримо, — втішав господарів, виходячи з кімнати. — А раптом… Ми, до речі, зробили фотознімки поверхні стола.

— Є речі на небі і на землі, які й не снилися вашим філософам, — повторив цитату Тржаска і попросив Грудзінського сповістити телефоном, коли пощастить розшифрувати таємницю отих цифр і літер або ж натрапити на слід візітера на квартиру Шиманських.

Чи варто говорити, що єдиною темою за вечерею, на яку залишився Тржаска, була розмова, яка торкалася винятково кримінальних справ, пограбування банків, незвичайний підкопів. Старий згадав справу сивої давнини, коли він ще жив у Києві і коли тамтешні злодії прокралися в скарбницю царського банку й забрали звідти лише коштовності, платину й біжутерію, а з важкими зливками золота навіть не захотіли морочитись. Тржаска слухав і машинально креслив на аркушику переписані зі столу цифри та літери.

— Ви зауважили, — звернувся він до Шиманського, — що фігурують тут числа п'ятдесят шість і шістдесят три, тобто більші за найвище у спортлото? Може, поручик Грудзінський справді має рацію, запевняючи, що той Томаш розповів вам просто баєчку…