Читать «Женя і Синько» онлайн - страница 98
Віктор Близнець
(Примітка науковця. Вельми туманно і неконкретно).
12. Яке горе чи нещастя перенесли ви у своєму житті?
Бен: Один мій кращий друг (не буду називати його по паспорту) украв у мене семизарядний англійський пістолет. У мене від потрясіння аж вискочив прищ на губі.
Женя: У нас дома траплялось нещастя (далі щось написано й закреслено, можна тільки прочитати слова: трибуна ООН… гості… на сходах…).
13. Чи буває, що ви говорите про речі, в яких гаразд не розбираєтесь?
Бен: Нікада! Будь-яку річ я розберу по кісточках.
Женя: Буває, що говорю. А хіба є люди, які цього не роблять?
14. Чи не тікали ви з дому? Чому?
Бен: Три спроби невдалих. На четвертий раз втечу і навіки. Чому — військова таємниця.
Женя: Так, хочеться втекти, а точніше — кудись податися. Таємно. І далеко-далеко.
(Примітка науковця. Дивна одностайність!)
15. Чи любите ви тварин?
Бен: Люблю їх, паразитів, а вони від мене драпають.
Женя: Це мій секрет!
(Примітка. Незрозуміло: що — секрет? Те, що вона любить, чи те, що не любить тварин?)
16. Коли на вас кричать, чи відповідаєте ви тим самим?
Бен: Ха — ха!
Женя: Насуплюсь і мовчу.
17. Чи заступаєтесь ви за учня, по відношенню до котрого хтось вчинив несправедливо?
Бен: Клянусь — все, що я роблю по відношенню до інших, то справедливо!
Женя: Якщо мене й луплять гаврики, то тільки тоді, коли я заступаюсь за інших.
18. Чи завжди ви берете квитки для проїзду в трамваях і тролейбусах?
Бен: Хі-хі!
Женя:……..
(Примітка науковця: Що означають ці крапочки?)
19. Кинувши листа в поштову скриньку, чи перевіряєте ви і т. д.
Бен: Так! Було раз! Зірвав коло пошти ящика, приніс додому, хотів розламати й перевірити… Батько нам’яв вуха.
Женя: Люблю послухати, як упаде на дно конверт, як просто щось зашарудить.
20. Що вам найчастіше сниться?
Бен: Докторська ковбаса. І Фантомас, якому я одним ударом звертаю набік щелепи.
Женя: Басейн або ставок і страшні щипавки, котрі чіпляються мені до ніг.
21. Чи пробували ви складити вірші?
Бен: Тільки оці: «Коло города Пекіна ходять-бродять хунвейбіни…»
(Примітка. Брехня! Привласнює собі вірші фольклорного походження!»)
Женя: Вночі мені сниться, що я говорю віршами — і так прикладно, як Лєрмонтов. А прокинусь — геть усе забуваю.
22. Часто ви мрієте? Про що?
Бен: Про бойовий танк. Щоб мати персональну броньовану машину марки Т-34. (Далі щось написано й закреслено).
Женя: У мене є мрія чи, може, сон… Щоб наш двір переселити в Маньківку або ні — щоб маньківську річку переселити у наш двір і щоб метелики (далі крапка, бо продзеленчав дзвінок).
Науковий працівник Грицюта сколов ці дві анкети скріпкою і написав на них спільну резолюцію:
«Вивчити. Особливо цікавий тип для дослідження Бен. Видно, натура неврівноважена, дерзаюча, але прикривається зовнішньою грубістю і хлоп’ячою розхристаністю. Перевірити свої враження».
Поки психолог Грицюта переглядав анкети 5-А класу (а була вже пізня година — десь після одинадцятої вечора), на вулиці Стадіонній сталася одна пригода. Потім про неї тільки й говорили мамуні, ще з більшою ревністю пильнуючи своїх дітей у закритих колясках-кибитках. З вуст у вуста передавалося моторошне слово: крадуть…