Читать «Колекція професора Стаха.» онлайн - страница 24

Ще раз уважно роздивився довкола: тиша і спокій, тільки горобці не поділили чогось і влаштували справжній скандал у садочку навпроти.

Климунда легким рухом перекинув через хвіртку рюкзак. Схопився за сталеві прути й підтягнувся. Тіло раптом стало наче невагоме. Відштовхнувся ногою від ручки й спробував протиснутися між гострими прутами, та лише подряпав плече. Тоді, ризикуючи настромитися на вістря, перекинув тіло через списи і мало не впав на асфальтовану доріжку, що вела до парадного ходу котеджу. Підібрав рюкзак і, не озираючись, оббіг будиночок.

Професор, видно, любив квіти — вся відкрита веранда, що виходила в сад, була обсаджена в'юнкими трояндами.

Вони густо розрослися. Під їхнім прикриттям Климунда відчув себе впевненіше.

Іваницький розповідав, що двері, які вели з котеджу на веранду, досить масивні, але замикаються лише на один трохи застарілий французький замок. Для таких замків Спиридон мав набір відмичок і гадав, що відразу впорається із замком. Однак минуло п'ять, десять хвилин, а двері не піддавалися. Нерви Климунди напружилися до краю. Тіло вкрилося холодним, липким потом. Стривожений, щосили натиснув на сталеву ручку відмички. Замок раптом клацнув. Двері легко піддалися, немов і не були замкнені. Климунда, не озираючись, прослизнув у вузький коридорчик.

Знав напам'ять за Омеляновим описом розташування кімнат. Ось простора вітальня першого поверху, круті дерев'яні сходи на другий. Спиридон схопився за поручень, але йому нараз забракло повітря, ноги стали якісь ватяні, тіло обважніло, і він сів просто на сходах.

Тупо дивився на пухнастий килим, що застеляв усю підлогу вітальні, простягнув ноги, відчуваючи зрадливу слабкість під коліньми, і раптом зрозумів, що й справді може вмерти від переляку. Ця думка не пригнітила, а навпаки, надала відразу сили. Тіло знову стало пружним, і Спиридон, перестрибуючи через сходинки, злетів на другий поверх.

Штовхнув двері ліворуч — вони вели до кабінету, і розгублено зупинився. Здавалося, на все життя запам'ятав схему розташування Стахових ікон, та чи пам'ять раптом зрадила, чи його щось неждано так вразило в тому зібранні, — стояв і дивився заціпенілий під суворими поглядами десятків святих, які втупилися в нього зі стіни.

Щось грюкнуло збоку, і Климунда злякано відсахнувся. Невже хтось на терасі? Грюкнуло знову — і раптом збагнув: кватирка, він не причинив за собою двері, й утворився протяг.

Спиридон знову поглянув на святих. Тепер ікони видалися йому звичайною мазаниною. Він не дав би за найціннішу з них навіть карбованця.

Климунда дужче натягнув рукавички, щоб не заважали йому. Діяв рішуче й точно, розраховуючи кожен рух. Нижній ряд, третя ікона ліворуч. Спиридон не дивлячись кинув її в рюкзак. Майже поруч — найцінніша, якийсь Рубльов, її зняв обережно й поклав так, щоб не подряпати.